Золота підкова Львівщини – Підгорецький замок. Pidhirtsi Castle

Топографические карты масштаба 1:100 000: №90 - Львов и №108 - БережаныСкачать «Топографические карты масштаба 1:100 000: №90 - Львов и №108 - Бережаны»

Скачать «Карты областей и городов Украины» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем  архиве карт

Підгорецький замок розташований у селі Підгірці Бродівського району Львівської об­ласті, за 83 км на схід від Львова.

Замок розташований на краю плато одного з відрогів Подільського узвишшя, яке положисто спускається від замку до широкої долини. Звід­си розлігся чудовий краєвид: долину видно на багато кілометрів.

***Коли саме з'явився Підгорецький замок невідомо, але вже з початку XV століття в до­кументах фігурує рід Підгорецьких, власни­ків Підгірців. Житлом їм слугував, імовірно, укріплений двір, який уперше згадується під назвою Підгорецький палац 1530 року.

Підгорецький замокІсторія нинішнього замку починає відлік з 1633 року, коли власником Підгірців став коронний гетьман Станіслав Конєцпольський — один з найвидатніших полководців свого часу. Укріплений палац у Підгірцях зводили (імовірно, на фундаментах замку Підгорецьких) у 1635— 1640 ро­ках. Проект палацу приписують італійському архітекторові Андреа дель Аква, а фортифікаційні споруди — знаменитому військовому інженеро­ві Гійому де Боплану. У плані замок є квадратом зі сторонами завдовжки близько 75 метрів. Квадрат утворюють куртини з казематами, по кутах їх зміцнюють бастіони, які в мирний час слугували також терасами для прогулянок. Усередині поміщався закритий двір з колодязем. Замок ото­чував рів, через який до брами перекидали підйомний міст. Ворота пала­цу є аркою, виконаною в товщі куртини й розкішно декорованою з обох боків. Палац зведений на лінії північної куртини. Спочатку він був дво­поверховим, причому палацові покої розміщувалися тільки на другому поверсі, а перший займали службові приміщення. Обабіч палацу височіють триповерхові квадратні вежі, вкриті високими дахами зі шпилями. Ще одна вежа розташовувалася точно по центру будівлі, над входом.

За палацом був розкішний італійський парк, влаштований на трьох те­расах. Проект парку розробив спеціально запрошений італійський май­стер, парк вражав сучасників гармонією рельєфу місцевості, рослинно­сті, архітектури і скульптурних прикрас.

Підгорецький замок двічі атакували козаки — в 1648 і 1651 роках. 1656 року Олександр Конєцпольський відремонтував замок, а 1659 — у 30-річному віці тут помер. До 1682 року Підгірцями володів його син Станіслав. Помираючи бездітним, Станіслав Конєцпольський пе­редав свої володіння королю Яну III Собеському. Король із родиною і численним почтом зупинявся в Підгорецькому замку 1687 року. Піс­ля смерті короля замок у Підгірцях, як і Олесько, успадкував його син Костянтин Владислав.

На початку Північної війни (1701 рік) замок відвідав імператор Петро І. Російський цар захоплювався красою замку і вивіз звідси до Петербурга дві паркові скульптури — бюсти Яна III Собеського і його дружини Марії Казимири. Зараз вони стоять в парку Петергофа.

*** 1718 року Підгорецький замок викупив коронний гетьман Станіслав Матеуш Ржевуський, і ма­єток перейшов у руки одного з найяскравіших і найексцентричніших польських родів. Зі Станісла­вом Матеушем пов'язана головна легенда Підгорецького замку. П'ятидесятирічний коронний геть­ман, що провів молоді роки у військових походах і придворних інтригах, одружився із Людвікою Куницькою зі знатного, але збіднілого роду. Не вірячи, що молода жінка може щиро покохати його, Станіслав Матеуш тримав її у залізному кулаці, постійно лютуючи від ревнощів. Незадовго до смерті в черговому нападі ревнощів граф задушив дружину і замурував напівживу в ніші в підвалі замку.

1728 року, після смерті батька, Підгорецький замок успадкував Вацлав Петро Ржевуський, коронний гетьман і краківський каштелян. Він зробив Підгірці не лише своєю головною резиденцією, але і найрозкішнішим палацовим комплексом на західноукраїнських землях. При ньому надбудували третій поверх, що зрівняв будівлю з центральною вежею.

Вацлав Петро заново декорував зали палацу, створивши в кожній особ­ливий дизайн й неповторну атмосферу. Перед брамою палацу засипали рів і влаштували французький парк, центральною віссю якого стала ли­пова алея, що веде до брами. На іншому кінці алеї 1788 року звели костел Вознесіння Святого Йосипа за зразком італійської Базиліки ді Суперджі в Турині.

Наступний власник Підгорецького замку, Вацлав Ржевуський, пере­вершив в ексцентричності своїх предків. Захопившись культурою Схо­ду, він прожив декілька років в арабських країнах, удостоївшись там ти­тулу еміра Тадж ель-Фахр, що означає «Увінчаний славою». При своєму дворі Ржевуський організував козацький кіш з 220 козаків, які називали його отаманом Ревухою. 1831 року, підчас польського повстання, Вацлав Ржевуський безслідно зник, що породило безліч легенд про його подаль­шу долю.

З 1867 року в замку почалася масштабна реставрація, після якої в Під­горецькому палаці було відкрито музей, який відвідали десятки тисяч людей з безлічі країн. Музей проіснував до 1939 року, коли з приходом радянської влади палац відібрали у його власників.

*** Останній хазяїн Подгірців Роман Сангушко емігрував до Сан-Паулу (Бразилія), вивіз із собою частину музейної колекції і на ії основі створив за кордоном спеціальний му­зейний фонд. Інші експонати були частково розграбовані під час війни, частково передані Львівському історичному музею й розподіле­ні по інших музеях.

Після Другої світової війни в палаці влаштували туберкульозний сана­торій, діяльність якого завдала величезної шкоди архітектурній пам'ятці. З 1998 року почалася реставрація палацу, після якої планується розмісти­ти в ньому музей і повернути в Підгірці всі збережені експонати.

Pidhirtsi Castle

 

Підгорецький замок

Підгорецький замок

Pidhirtsi Castle, spectacular and impressive, is rightly considered to be one of the most beautiful in Ukraine, and it is fairly referred to as "Ukrainian Ver­sailles". Restoration works have been underway for several years there; when they are over, a branch of Lviv Art Gallery is to be open here. The castle is situ­ated on the edge of the plateau of one of the hills of the Podolian Upland, which slopes down from the castle to a broad valley. It has a beautiful view of the valley for many kilometers.

*** The exact date of Pidhirtsi Castle's construc­tion is unknown, but from the beginning of the 15"'century, documents often mention the Pid­goretskiy family who owned Pidhirtsi. Most probably, they lived in the fortified courtyard, which is first mentioned under the name of Pid­hirtsi palace in 1530.

The history of the present-day castle dates back to 1633 when the owner of Pidhirtsi was the Hetman of the Crown Stanislaw Konietspolskiy, one of the greatest generals of his time. The fortified palace in Pidhirtsi was constructed in 1635 — 1640, probably on the foundations of the castle of Pidgoretskiy fam­ily. The palace design is attributed to the Italian architect Andrea del Agua, and fortifications are considered to be planned by the famous military engi­neer Guillaume de Boplan. In accordance with the plan, the castle is a square with the sides of about 75 meters long each. The sguare is formed by curtains with casemates, fortified by bastions in the corners, which served as walking terraces during peacetime. Inside there was a closed yard with a well. The cas­tle was encircled by a moat, with a drawbridge to connect it with a gate. The gate of the palace is the arch, installed in the thick of the curtain and richly decorated on either side. The palace is constructed in the line of the north cur­tain. Originally, if was a two-storied building, with palace rooms located only in the second floor, while the first floor was occupied by household premises. Near the palace, there stand three-storied sguare towers, with a high roofs and spires. Another tower was situated exactly in the center of the building, above the entrance.

Behind the palace, there was a splendid Italian park, arranged in three ter­races. The park was designed by a specially invited Italian artist; he made the park struck the contemporaries with the harmonious blend of terrain, vegeta­tion, architecture and sculptural decorations.

Pidhirtsi Castle was twice attacked by Cossacks in 1648 and in 1651, respec­tively. In 1656, Oleksandr Konietspolskiy repaired the castle, and died here in 1659 at the age of 30. Until 1682, Pidhirtsi belonged to his son Stanislaw. Dying childless, Stanislaw Konietspolskiy transferred its possessions to King Jan III Sobieskiy. The King with his family and numerous retinue stayed at Pidhirtsi Castle in 1687. After the death of the king, Pidhirtsi Castle was inherited by his son Kostiantyn Wladyslaw as well as Olesko Castle. At the beginning of the Northern War (1701) the castle was visited by the Russian emperor Petro I. The Russian tsar admired the beauty of the castle and took to St Petersburg two park sculptures — the busts of Jan III Sobieskiy and his wife Maria Kasimira. Now they stand in the park of Peterhof.

*** In 1718, Pidhirtsi Castle was bought by the Hetman of Crown Stanislaw Mateusz Rzhevuskiy and the estate passed into the hands of one of the brightest and most eccentric Polish noble families. The main leg­end of Pidhirtsi Castle is associated with Stanislaw Mateusz. The 50-year-old hetman, who spent his youth in military campaigns and court intrigues, got married to Ludwiga Kunitska from a noble but impoverished family. Doubting that the young woman can truly love him, Stanislaw Mateusz kept a tight hand on her, always enraged with jealousy. Shortly before his death, the man strangled his wife in another fit of jealousy and immured the half-conscious woman in a basement niche of the castle.

 In 1728, after the death of his father, Vazlav Petro Rzhevuskiy, the Hetman of Crown and Krakow castellan, inherited Pidhirtsi Castle. He made Pidhirtsi not only his main residence but also the most luxurious palace complex in the lands of the present-day western Ukraine. During his reign, the place received its third floor, which leveled the building with central tower.

Vazlav Petro redecorated the halls of the palace, creating a special design and special atmosphere in each room. The moat in front of the palace gates was filled with earth and a French park was arranged on the site, the central axis of which became the linden alley leading to the gate. At the other end of the alley, a church of the Ascension of St Joseph was constructed in 1788, in an imitation of the Italian Basilica di Superga in Turin.

***The last owner of Pidhirtsi Roman Sangushko emigrated to San Paulo (Brazil), and took along a part of the museum collection, creating a spe­cial museum fund overseas on its basis. Other exhibits were partially plundered during the war, and some were transferred to Lviv History Mu­seum or distributed to other museums.