Архив тегов: Алчевск – план города

Алчевск – план города

Алевск - план городаСкачать «Алчевск - план города»

Скачать «Карты областей и городов Украины» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

алчевск

Алчевськ (1931-1961 рр. – Ворошиловськ, 1961-1992 рр.– Комунарськ) — місто обласного значення, центр міської ради, крупний промисловий центр в Луганської області.

Розташоване за 40 км від обласного центру м. Луганськ. Найближча залізнична станція Комунарськ.

Площа населеного пункту — 4901 га. Населення (на 01.01.2016) — 109,4 тис. жителів.

Сторінка історії.

Місто Алчевськ засноване 1895 року у зв'язку з будівництвом металургійного заводу. Основою майбутнього міста було невелике залізничне селище при станції Юр'ївка, село Василівка і хутір Довжик Василівської волості Слов'яносербського повіту Єкатери- нославської губернії.

Наявність залізниці, копалень із високоякісним вугіллям, вапняку, а також близьке розташування Криворізького залізняку сприяли появі коксохімічних і металургійних підприємств. Тому за ініціативою відомого українського промисловця і банкіра Алчевського Олексія в 1895 році було створено Донецько-Юр'ївське металургійне товариство (ДЮМТ), яке побудувало в 1896 році біля станції Юр'ївка металургійний завод, на якому працювали не лише місцеві селяни, але й мешканці інших губерній. Селилися вони в селі Василівка і на хуторі Довжик.

Одночасно поблизу заводу будувалися бараки для робітників (Стара і Нова колонії) і житлові будинки для сімей керівного складу підприємства (Адміністративна колонія). Нове житлове будівництво для робітників, які прибувають, велося в безпосередній близькості від майданчика заводу. Так звана Стара колонія, побудована в основному в 1888 р., була представлена одноповерховими кам'яними будинками з дуже високою щільністю забудови. На місці колишнього села Юр'ївка в 1905—1907 рр. створювався центр міста (нині район Старого міста). Тут були зосереджені всі адміністративні та торгові установи, але забудова була, в основному, малоцінна — кам'яні будинки не перевищували 1/3 усієї забудови, інші були дерев'яні та саманні.