Кам’яний літопис Поділля – Хотинськая фортеця

Хотин - план міста

Скачать «Хотин - план міста до кожного будинку»

Хотинський район Чернівецької областіСкачать «Топографические карты масштаба 1:100 000: №167 - Хотин и №186 - Новоселица»

Скачать «Карты областей и городов Украины» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем  архиве карт

Хотинськая фортеця розташована в місті Хотин Черні­вецької області, за 64 км на північний схід від Чернівців.

Хотинськая фортеця Хотинськая фортеця добре збереглася і є однією з найвидовищніших в Україні. Щоріч фортецю відвідують тисячі туристів з усього світу, тут прово­дять фестивалі історичної реконструкції. Завдяки прекрасному стану фортеця не раз ставала декорацією для художніх фільмів: «Д'Артаньян і три мушкетери», «Балада про доблесного лицаря Айвенго», «Стріли Ро­бін Гуда», «Захар Беркут», «Чорна стріла», «Тарас Бульба» та інших.

Археологічні дослідження на території фортеці показали, що ще в V-X століттях на її місці розташовувалося укріплене городище слов'янського племені тиверців. Кам'яні укріплення з'явилися за часів Галицько-Волинського князівства: археологи виявили фрагменти стін і князівських палат XIII століття. Цей замок займав приблизно третину від нинішньої площі фортеці, у її північній частині. На південь від нього розташовувалося укріплене містечко-посад, захищене земляними вала­ми і дерев'яним частоколом.

У XIV столітті Хотин увійшов до складу Молдовського князівства. Саме тоді і було проведено основні будівельні роботи, що перетво­рили укріплення на одну з найнеприступніших твердинь на території Західної України. Площу фортеці розширили в південному напрямку, а рівень внутрішнього двору підвищили, насипавши шар землі. Завдя­ки цьому насипу і збереглися в земляній товщі археологічні свідчення більш ранніх будівель. Висота фортечних стін досягла 40 метрів, а тов­щина — 6 метрів.

Хотинська фортецяЗамковий двір розділений на дві частини: комендантську, де мешкав комендант фортеці та вищий офіцерський склад, і гарнізонну, де розта­шовувалися казарми, проходили бойові шикування. Двори розділяє па­лац коменданта, стіни якого мають оздоблення під шахи — з білих і чер­воних цегляних блоків, а вікна обрамлені в пізньоготичному стилі.

Північну частину фортеці завершує потужна Північна вежа — най­більша з веж. Вона була пристосована до ведення оборонного бою навіть тоді, коли вороги вривалися у замковий двір.

***1600 року Молдовське князівство захопили війська правителя Волощини і Трансільванії Михая Хороброго. Молдовський володар Єремія Мовила (дядько майбутнього київського митрополита Пе­тра Могили) і колишній трансільванський правитель Сигізмунд Баторі знайшли притулок у Хотин­ській фортеці, яка у той час перебувала під владою Речі Посполитої.

Велике прикордонне місто Хотин відігравало важливу роль в еконо­мічному житті князівства. Під захистом фортеці діяла розташована не­подалік митниця, будівля якої збереглася до наших днів. Приїжджі купці вели в Хотині жваву торгівлю; тут проходили великі ярмарки.

1621 року біля стін Хотинської фортеці відбулася грандіозна бит­ва між Річчю Посполитою і Османською імперією. Після поразки 1620 року польських військ у битві під Цецорою турецький султан Осман II з величезною армією рушив на завоювання України і Поль­щі. Його армія налічувала 130-150 тисяч солдатів, до неї долучило­ся 60-тисячне кримськотатарське військо. Польська шляхта змогла зібрати лише 35 тисяч воїнів, і то переважно іноземних найманців, у будь-який момент готових втекти або перейти на бік супротивника. Обидві ворогуючі сторони звернулися за підтримкою до запорізьких козаків, обіцяючи всілякі блага. Та, незважаючи на нерівність сил, а отже, і шансів на перемогу, козаки вирішили підтримати поляків. На допомогу виступило 45-тисячне козацьке військо на чолі з гетьма­ном Петром Сагайдачним. П'ять тисяч козаків загинуло ще на підсту­пах до Хотина, заступаючи туркам дорогу до фортеці, щоб польська армія встигла підтягнути війська.

***За легендою, в турецькому таборі була «секретна зброя» — бойові слони. Султан розраховував, що вигляд цих величезних і небачених досі тварин посіє серед козаків паніку і спричинить в їх згур­тованих рядах сум'яття. Але проти слонів козаки спрямували свій «козир» козаків-характерників. Своїм грізним виглядом і бойовим «танцем» характерники самі нагнали на слонів страху, і ті чимдуж кинулися назад, у турецький табір, змітаючи все на своєму шляху.

Турецьку армію очолював султан Осман II, якому ледь виповнилося 16 років, але він уже виявив себе як жорстокий тиран. Уранці першого дня Хотинської битви, за сніданком, Осман II сказав, що обідатиме вже у фортеці. Але планам на швидке взяття Хотина не судилося справдити­ся: битва тривала 37 днів.

Польське військо розмістилося у фортеці, а козаки отаборилися під її стінами, на березі Дністра. Саме вони відбивали основні атаки. Так­тикою Сагайдачного була активна оборона вдень і стрімкі точкові на­пади вночі.

Після низки невдалих атак і втрати близько 80 тисяч воїнів Осман II був вимушений підписати з поляками мирний договір. Поразка під Хоти­ном змусила Туреччину надовго відмовитися від планів завоювання Єв­ропи. Авторитет султана було підірвано, і незабаром після повернення до Стамбула Османа II убили повсталі яничари. Проте і для козаків на­слідки битви були негативні: за польсько-турецьким мирним договором, поляки зобов'язалися «приборкати свавілля козаків і не допускати їхніх нападів на Туреччину». Козацький гетьман Петро Сагайдачний був важ­ко поранений у руку отруєною татарською стрілою і через кілька місяців помер.

1713 року, під час Північної війни, туркам все-таки вдалося оволодіти Хотинською фортецею. Майже 100 років, до 1812 року, Хотин залишав­ся турецьким і в ньому перебував потужний гарнізон. У фортеці розміс­тився турецький намісник, у якого тут навіть був свій гарем.

За турків навколо Хотинської фортеці з'явилося зовнішнє кільце укрі­плень, що дістало назву Нова фортеця. Це було кільце ескарпованих ва­лів, укріплене бастіонами і бойовими майданчиками. Крізь кільце валів вело три брами, захищені земляними насипами — равелінами. Територія Нової фортеці становила 22 гектари, тут розміщувалися казарми, склади і мечеть. Попри потужні укріплення, під час російсько-турецьких воєн російські війська оволодівали Хотином чотири рази — в 1739, 1769, 1788 і 1807 роках.

***2002 року було введено в обіг ювілейну монету вартістю 5 гривень із зображенням Хотин­ської твердині, присвячену 1000-річчю Хотина, а 2007 року фортецю було названо одним з семи чудес України.

Хотинська фортецяHotyn Fortress

The fortress is situated in the town of Hotyn. Chernivtsi Region, 64 km northeast of Chemivtsi.

Hotyn fortress is well preserved and is one of the most spectacular places of the kind in Ukraine. Every year, thousands of tourists from all over the world visited the for­tress. It hosts festivals of historical reconstruction. Thanks to its excellent state of preservation, the fortress has repeatedly served as the scenery for movie pro­duction. Such movies as "D'Artagnan and the Three Musketeers", "The Ballad of the Valiant Knight Ivanhoe", "The Arrows of Robin Hood", "Zahar Berkut", "Black Arrow", "Taras Bulba" and many others have been filmed here.

The archaeological examination of the fortress indicated that back in the 5th - 10th centuries there was a fortified site of the Slavic tribe of Tyvertsi here. Stone fortifications appeared here during the times of the principality of Gali­cia and Volyn. Archaeologists have discovered fragments of walls and prince­ly chambers dated to the 13 th century. This castle occupied about a third of the current area of the fortress, particularly its northern part. To the south of it there was a fortified trading quarter, protected by ramparts and a wooden pali­sade. In the 14th century, Hotyn became a part of Moldovan Principality. It was the time when major construction works had been performed. They resulted in creating one of the most impregnable strongholds in the Western Ukraine. The fortress area was expanded to the south, and the level of the courtyard was raised, by putting an additional layer of earth inside it. Due to this mound, the evidence of earlier buildings has been preserved in the thick of ground. The fortress walls were 40 meters high and about 6 meters thick.

***In 1600, the Moldovan Principality was occupied by troops of Mykhay the Brave, the ruler of Walachia and Transylvania. The Moldovan lord Yeremia Movyla (the uncle of the future Kyiv Metropolitan Petro Mohyla) and the former Transylvanian ruler Sigizmund Batoriy took refuge in Hotyn fortress, which be­longed to the Commonwealth of Lithuania and Poland at that time.

The castle courtyard is divided into two parts: the commandant's yard, where the fortress commander and higher officers resided, and the garrison yard, where barracks were located, and combat training were held. The yards are divided by the commandant's palace, the walls of which are fashioned like a chessboard, with white and red brick blocks, and windows are framed in late Gothic style. The northern part of the fortress is completed by the strong Northern tower, which is the largest of Hotyn towers. It was designed to ensure successful defen­sive action even when enemies managed to break into the courtyard.

Being a large border town, Hotyn played an important role in the economic life of the principality. Protected by the fortress, there worked a customs of­fice, the building of which has been preserved. Merchants from other places attended Hotyn to engage in active trading operations, and take part large trade fairs that were held here.

In 1621, a grand battle between the forces of the Commonwealth and troops of the Ottoman Empire took place near Hotyn fortress. Having defeated Pol­ish troops in the 1620 battle of Tsetsora (Cecora), the Turkish Sultan Osman II.

*** According to a legend, in the Turkish camp there was a "secret weapon" battle elephants. The Sultan hoped that the appearance of these enormous and never yet seen animals would cre­ate havoc among the Cossacks and cause them to break ranks. Against the elephants, the Cos­sacks used their "trump card" haraktemyky (warriors that allegedly had superhuman abilities). Their menacing appearance and their combat dance scared the elephants, and they rushed back into the Turkish camp, crushing through everyone who was unfortunate enough to be in their way.

took a huge army for the conquest of Poland and Ukraine. His army consisted of 130,000— 150,000 soldiers, assisted by 60,000 of Crimean Tatars. The Polish nobility managed to gather only 35,000 soldiers who were mostly foreign mercenaries, ready to flee or go over to the enemy at any moment. Both of the warring sides appealed for support from the Zaporizhyan Cossacks, promising them any reward imaginable. In spite of being largely outnumbered, which gave little chances of victory, Cossacks decided to support the Poles. The army of 45,000 Cossacks led by Petro Sahaidachniy left for Hotyn. Five thousand Cossacks were killed before they reached the outskirts of Hotyn, sacrificing their lives to prevent Turks from approaching the fortress before the Polish army managed to bring its troops up to the city.

Sultan Osman II, who just turned 16 but already proved himself as a cruel tyrant, led the Turkish army. On the morning of the first day of the battle, Os­man II said at breakfast that he would have the dinner in the fortress. Yet his plans for the easy capture of Hotyn failed: the battle lasted for 37 days. The Polish army settled in the fortress, while the Cossacks encamped under its walls on the banks of the Dnister. They had to take the main burden in repel­ling the enemy attacks. Sahaidachniy's tactic was active defense in the day­light and rapid pinpoint attacks at night.

After several unsuccessful attacks and the loss of about 80,000 soldiers, Osman II was forced to sign a peace treaty with the Poles. After the defeat at Hotyn, the Turks abandoned their plans to invade Europe for a long time. The authority of the sultan had been undermined, and soon after his return to Istanbul Osman II was killed by the Janissary rebels. However, for the Cos­sacks the consequences of the battle were negative. Under the Polish-Turkish peace treaty, the Poles were bound "to curb the willfulness of the Cossacks and to prevent their attacks against Turkey". The Cossack hetman Petro Sa­haidachniy had received a serious wound to his hand from the poisoned Tatar arrow and died in a few months.

In 1713, during the Northern War, the Turks managed to capture Hotyn for­tress. Almost for a hundred years, up to 1812, Hotyn had remained under the Turkish governance and had a strong garrison. In the castle, the Turkish gov­ernor resided and even had a harem there. During the Turkish governance, the outer ring of fortifications that had received the name of Nova Fortetsia (the New Fortress) appeared around Hotyn fortress. It was a ring made of scarped ramparts, fortified by bastions and battle grounds. One could go through the ring of ramparts by three gates, which were protected by ravelins. The New Fortress area was 22 hectares; there were barracks, warehouses, and a mosque. Despite the powerful fortifications, the Russian troops captured the fortress for four times in 1739, 1769, 1788 and 1807 during the Russian-Turkish war.

***In 2007, the fortress was named one of the seven wonders of Ukraine, while in 2002 the commemorative coin of 5 UAH related to the 1000,f‘ anniversary of Hotyn, depicting the stronghold, was put into circulation.