Київщина туристична – дендропарк “Олександрія”

дендропарк "Олександрія"

Скачать «Карты областей и городов Украины» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем  архиве карт

Перлиною Білої Церкви є дендропарк "Олександрія", розташований на околиці старовинного міста, поряд з чарівною річкою Рось, належить до числа найбільших в Україні, його територія 400 га.

„Олександрія” - зразок пейзажного парку в романтичному стилі. Туристів, які відвідують парк, вражають могутні дерева, що створюють чудові пейзажні композиції, дальні перспективи на архітектурні споруди, художнє поєднання відкритих та закритих просторів. Розташований на лівому березі річки Рось, парк немовби виростає з води, віддзеркалюючись на поверхні ставків, милується грою світла та тіні.

*****

Alexandria park estate ranks among the topping creations of European garden art dating back to late XVIII early XIXth century. It was laid out in English style not far from the town of Bila Tserkva in Ukraine as a summer residence of Counts Branitskies.

The park was established under the guidance of Countess Alexandra Branitska, descending from the family of Engelgardt, a niece of renowned Prince Potyomkin Tavrichesky, in memory of her great relation after his death in 1791. The place boasts a variety of finest landscape and architectural ensembles found in eastern and central parts of the park.

Exquisite scenery of Alexandria inspired the poetry of A. Pushkin, T. Shevchenko and Bravinsky. It witnessed the stay of the Russian emperors Alexander I, Nikolay I, Alexander II, Nikolay II's mother Maria Fedorivna and other members of the Romanov's dynasty. It was much admired by Count de Laggard from France (1811), Nikolay Berdyaev an outstanding Russian philosopher of the XXth century and other real connoisseurs of landscape architecture.

Біла ЦеркваСтворення резиденції графів Браницьких під Білою Церквою припадає на 1780-ті роки. В березні 1787 р. резиденцію відвідала російська імператриця Катерина II зі свитою, до якої належали, зокрема, князь Григорій Потьомкін-Таврійський та граф Олександр Безбородько. На той момент резиденція була цілком закінчена. Створенням резиденції та внесенням значних змін до структури її окремих частин опікувалася графиня Олександра Василівна Браницька (1754-1838), небога князя Потьомкіна.

Палацова частина резиденції графів Браницьких, яка складалася з палацу та павільйонів, змінювалася впродовж понад століття. Спочатку дуже скромного вигляду двоповерховий палац перебудовувався, зокрема в 1900 р. Значні зміни торкнулися також і початкового облаштування павільйонів. На згадку про перебування російського імператора Олександра I був збережений тогочасний інтер’єр одного з павільйонів, званий відтоді Монаршим. У пам’ять про ці візити були створені також і меморіальні композиції біля павільйонів. На одному камені були викарбувані відомі слова імператора Олександра щодо походу Великої армії імператора французів Наполеона Бонапарта на Російську імперію. Пізніше цей камінь був прикрашений однією з перших російських платинових монет, яку подарував під час відвідання резиденції російський імператор Микола I.

Після падіння Наполеона графи Браницькі придбали в Італії кілька статуй, замовлених свого часу Великим Корсиканцем, але не викуплених ним. Дві з них прикрасили Танцювальний павільйон. Останні значні зміни в структурі палацової частини резиденції графів Браницьких припали на кінець 1820-х - початок 1830-х років. Були вони пов’язані зі створенням меморіальної композиції "Варна" поблизу палацу. Ця композиція мала нагадувати про взяття штурмом турецької фортеці Варна російськими військами під орудою графа Михайла Воронцова, одруженого з графинею Єлизаветою Браницькою, яку оспівав у романтичних віршах Олександр Пушкін.

Символічний парк, який був найбільшою окрасою резиденції графів Браницьких, у первісному вигляді проіснував лише близько десяти років. Уже в другій половині 1790-х років він був ґрунтовно перебудований у пам’ять про померлого в 1791 р. відомого фаворита російської імператриці Катерини II князя Потьомкіна-Таврійського. Цілий парк розповідав про його діяння. Маршрут, що починався з алеї Суму й вів через меморіальні композиції Східної балки, зокрема Руїни, до підземних атракціонів на правому березі Росі та охоплював лівобережні краєвиди Великої поляни й Середньої балки з Китайським містком, закінчувався оглядом колони Глобус та всього парку з високого арочного мосту, пізніше званого Чортовим. Сюжетом, за яким був перебудований парк у резиденції графів Браницьких, слугував текст "Божественної комедії" Данте Аліґ’єрі. Відвідувачі парку мали пройти всіма колами Пекла, потрапити до Чистилища та зійти на Небеса, звідки й оглядали весь Всесвіт, який уособлював у собі цей парк.

Загадковою лишається його назва - "Олександрія". Припускають, що парк міг бути названим як на честь графині Олександри Браницької, так і імператора Олександра I. Лише з дозволу власника резиденції відвідувачі могли оглянути обнесений високим муром Дружній сад та Ротонду з бюстом князя Потьомкіна. Припускають, що під цією загадковою композицією розташована підземна усипальниця князя Потьомкіна-Таврійського з фрагментами його бальзамованого тіла. Протягом XIX ст. парк "Олександрія" неодноразово доповнювався різними меморіальними композиціями. Зокрема була влаштована альтанка на місці, де імператор Олександр I пив чай та спостерігав за влаштованою на його честь ілюмінацією. Поруч було встановлено його статую. Також в "Олександрії" було влаштовано сад "Варна", який продовжував розповідь про подвиги графа Михайла Воронцова, розпочату поруч з палацом. На честь останнього встановлена в парку й статуя Гладіатор з "наполеонівської" колекції, на п’єдесталі якої було вирізьблено відповідний напис.

Найбільші площі в резиденції графів Браницьких займала господарська частина, що найкраще зберіглася до нашого часу, та мисливські угіддя навколо Палієвої гори. В останніх був розплідник, в якому розводили, зокрема, фазанів. На знамените полювання до резиденції графів Браницьких приїжджало чимало відомих людей того часу. Зокрема, тут полював російський імператор Олександр II. Належність графів Браницьких до вищого аристократичного світу Європи, їх широкі родинні, товариські, політичні та ділові зв’язки притягували до їхньої резиденції під Білою Церквою також багатьох людей, яких зовсім не цікавило полювання. Навіть у роки Першої світової війни, коли Біла Церква перебувала в передфронтовому тилу, в резиденції можна було зустріти кого завгодно: від імператриці-матері Марії Федорівни до юнака, який у майбутньому став відомим філософом Миколою Бердяєвим.

У 1918 р. резиденція й, зокрема, парк "Олександрія" були зруйновані. Поглиблення руйнації відбувалося впродовж 1920-1930-х років унаслідок активної господарчої експлуатації цих вишуканих колись теренів. З 1949 р., коли колишня резиденція графів Браницьких була передана до юрисдикції Української АН, тривали відбудова її складових та реставрація композицій символічного парку.....

"Олександрія" сьогодні. Численні водоспади та каскади ставків (10,5 га), фонтани і містки, скульптури та інші прикраси роблять „Олександрію” чудовим витвором мистецтва. Олександрія” вражає відвідувачів своєю природною величчю. Відвідавши чарівну „Олександрію” Ви відновите свою психологічну рівновагу, наберетесь сил та здоров’я, кожного разу знайдете в „Олександрії” нову красу, нову чарівність.

До послуг відвідувачів парку працює музей. Його засновано в 1962 році. У першій залі експонуються матеріали, щодо родини Браницьких та їх гостей, які відвідували „Олександрію” у різні роки. Про це свідчать і дві мармурові дошки на фасаді адміністративного будинку (колишнього будинку садівника). Наступні зали музею знайомлять відвідувачів з унікальною колекцією мармурових скульптур із зібрання графів Браницьких. Серед них „Три грації” та „Купальниця Венера” відомого італійського майстра Антоніо Канова, „Хлопчик з луком” та „Хлопчик з собачкою” Л.Пампалоні, „Лаокоон” Трискорні та інші.

Парк щоденно відкритий для відвідування з 15 квітня по 15 вересня з 8.00. до 21.30 год., а з 15 вересня по 15 квітня з 8.00 до 19.00 год.

Музей працює з 9.00 до 17.00. Вихідний день – вівторок.