Дорожня мережа та населені пункти

Військова топографіяСкачать «Військова топографія» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Дорожня мережа – один із найважливіших елементів місцевості, який визначає її прохідність. Чим більше доріг на місцевості та чим краща їх якість, тим доступніша вона для бойових дій військ. У зв’язку з розвитком бойової техніки у всіх арміях світу значно зросла кількість бойових і транспортних машин, які можуть рухатися поза дорогами або колонними шляхами. Проте, незважаючи на появу останнім часом у військах нових типів машин високої прохідності, в цілому сучасні армії все ж таки залишаються залежними від доріг.

Дорожня мережа суттєво впливає на вибір маршрутів, напрямки ударів військ і форми їх маневру в усіх видах бою. Для досягнення високих темпів у наступі та перевезення військової техніки і вантажів необхідно, щоб напрямок руху військ був забезпечений дорогами. Крім того, дороги є надійними орієнтирами для сухопутних військ і авіації. За своїм розташуванням щодо лінії фронту дороги поділяються на фронтальні та рокадні.

Фронтальні дороги розташовані з тилу до фронту, які під час ведення бойових дій слугують основними шляхами для пересування військ і прибуття їх у вихідні райони, а також для підвозу та евакуації. Рокадні дороги проходять поздовж лінії фронту і слугують основними шляхами для маневру та перегрупування військ.

У загальному випадку основними характеристиками доріг є: ширина проїзної частини, матеріал покриття, якість дорожніх споруд, величина підйомів і спусків та радіуси поворотів. Ці характеристики визначають прохідність доріг та їх пропускну властивість, що суттєво впливає на бойові дії військ.

Прохідність доріг визначається часом, протягом якого можлива їх експлуатація військами без здійснення ремонту та призупинення руху, яка залежить, як правило, від матеріалу покриття.

Пропускна властивість доріг дозволяє максимально допустиме інтенсивне (як правило, в одному напрямку) пересування військ дорогами за одиницю часу (годину, добу).

За способом пересування, якістю дорожнього полотна, прохідністю та пропускною властивістю дороги поділяються на:

  • залізниці;
  • автомобільні дороги (автомагістралі, автодороги з удосконаленим покриттям, автодороги з покриттям і автодороги без покриття);
  • ґрунтові дороги (путівці, польові та лісові дороги) і стежки.

Україна має добре розвинену мережу залізниць і автомобільних доріг. Загальна довжина залізниць складає понад 22 тис. км, а автошляхів – майже 170 тис. км, які забезпечують перевезення вантажів 27% залізничним і близько 60% автомобільним транспортом. Більшість цих доріг являють собою стратегічно важливі транспортні коридори з заходу на схід та з півночі на підень.

Наприклад, місто Київ поєднує транспортний коридор „Європа-Азія” від Франкфурта і Берліна на заході до Алмати на сході (проходить через Львів, Рівне, Житомир, Полтаву, Харків і Луганськ). З півночі від Гельсінкі (Фінляндія) Київ поєднує стратегічно важливий „Крітський №9” транспортний коридор з Александруполісом у Греції (проходить через Чернігів, Білу Церкву, Ульяновку, Одесу, Рені). Крім цього, дорожня мережа України поєднує важливі транспортні коридори причорноморських країн з країнами сходу, а також країни Балтійського моря з портами на Чорному та Азовському морях, що визначає їх стратегічно важливе економічне та військове значення.

Населені пункти – один із найважливіших елементів місцевості, що і обумовлено їх важливим значенням для цивільних та, особливо, військових користувачів. У населених пунктах сконцентровані промислові підприємства, наукові установи, навчальні заклади, театри, музеї тощо. У великих населених пунктах розташовані вузли транспортних магістралей, морські та річкові порти, залізничні станції, автовокзали. В населених пунктах, особливо у великих містах, сконцентровано виробництво зброї, бойової техніки, боєприпасів, військового спорядження та іншої військово-промислової продукції і тому населені пункти мають важливе значення під час ведення бойових дій із застосуванням усіх видів зброї.

Суттєво впливають на бойові дії військ наявність у великих містах підземних споруд (метро, каналізаційних та водогінних трубопроводів, тунелів, підземних сховищ і складів, підвальних приміщень будівель), які можуть бути використані як укриття від вогню противника, а також з метою здійснення потайних маневрів підрозділів та посилення загальної оборони міста. Звідси треба припустити, що в населених пунктах, вміло підготовлених до захисту від нападу противника, може бути організована стійка оборона.

Населені пункти, залежно від характеру виробничої діяльності населення та кількості жителів у них, поділяють на міста, селища і села.

Необхідність класифікації населених пунктів за типом поселення визначається тим, що тип населеного пункту, в загальному випадку, характеризується його можливістю для розміщення особового складу, кількістю поверхів будівель, їх вогнестійкістю та антисейсмічністю, а також наявністю в ньому промислових і комунально-побутових підприємств, засобів зв’язку та міського транспорту, який може бути використаний для потреб військ під час ведення бойових дій.

В Україні налічується 459 міст, 886 селищ і 28 585 сіл, серед яких п’ять міст-мільйонерів – Київ (2,8), Харків (1,5), Дніпропетровськ (1,2), Донецьк (1,2), Одеса (1,1); до мільйонного рубежу наближаються Запоріжжя (0,9) і Львів (0,8). Міста, в яких проживають більше 500 тисяч мешканців – Кривий Ріг (724), Маріуполь (522), Миколаїв (512) і Луганськ (504).

В Україні є близько 40 міст із населенням від 100 до 500 тисяч жителів. Мешканці міст зайняті у різних галузях промисловості та на транспорті. Міста між собою пов’язані транспортними магістралями, значна кількість яких є складовими стратегічно важливих транспортних коридорів, що з’єднують їх із сусідніми державами.

Певний вплив на густоту населених пунктів в Україні мають фізико-географічні умови окремих територій. Так, їх найменше у північному регіоні країни, де місцевість лісиста та з великою кількістю боліт, а ґрунти мають низьку родючість. Природні умови визначають незначну густоту населених пунктів також у високогірних районах Карпатських і Кримських гір, мало їх і в посушливих районах степових областей. Найвища густота населених пунктів у промислових областях лісостепової зони та у Передкарпатті.

Так, наприклад, найбільше міст у Донецькій (52), Львівській (43), Луганській (37), Київській (26) і Дніпропетровській (20) областях. Найменше міст у Волинській, Житомирській, Рівненській, Чернівецькій (по 11), Херсонській і Миколаївській (по 9) областях.

Найбільше селищ у східних областях Донецькій (131), Луганській (109) і Харківській (61), а найменше у Чернівецькій (8), Черкаській (15), Рівненській (16) і Миколаївській (17) областях.

Таким чином, населені пункти і дорожня мережа взаємопов’язані між собою: кількість населених пунктів, густота і напрямок дорожньої мережі, їх розвиненість є основними показниками обжитості та освоєння будь-якої місцевості і характеризують її економічне та військове значення.