Глосарій топографічних термінів

Військова топографіяСкачать «Військова топографія» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Аеродром – ділянка земної поверхні зі злітно-посадковою смугою і частиною  повітряного простору, спорудами й обладнанням, що забезпечує зліт, посадку, розміщення та обслуговування літаків, вертольотів і планерів.

Аеронавігаційна карта – авіаційна карта, що є посібником при польотах літаків та інших літальних апаратів.

Аеропорт – транспортне підприємство, яке складається з аеровокзалу, аеродрому* та іншими допоміжними спорудами і обладнанням, що забезпечують регулярні перевезення пасажирів і вантажів засобами авіації.

*Курсивом виділені терміни, які мають своє (додаткове) пояснення.

Аерофотознімок топографічний – фотознімок з високим метричними і зображувальними характеристиками, який використовується для створення топографічних карт і планів, отриманий з літального апарату.

Акваторія – ділянка водного простору моря, водосховища або порту для стоянки суден під завантаження і розвантаження (портова акваторія), ремонту і добудови суден (заводська акваторія) та випробування суден або проведення військово-морських навчань і стрільб (водний полігон).

Акведук – споруда у вигляді моста з водоводом (трубою, лотком, каналом); будують в місцях перетину водоводу з ярами, ущелинами, ріками, дорогами й іншими перешкодами.

Ангар – споруда для стоянки, зберігання, технічного обслуговування і ремонту літаків, вертольотів та інших літальних апаратів.

Аретир – пристрій для встановлення і закріплення чутливого елемента приладу у неробочому положенні; застосовується, як правило, з метою зберігання чутливого елемента від механічних пошкоджень при транспортуванні й установці, убезпечення його від випадкових поштовхів

Артезіанський колодязь – бурова свердловина для забору підземних артезіанських вод.

Астрономічна довгота – двогранний кут між площинами астрономічного меридіана даної точки і початкового астрономічного меридіана.

Астрономічна широта – кут, утворений прямовисною лінією в даній точці і площиною, перпендикулярною до осі обертання Землі.

Астрономічний азимут – двогранний кут між площиною астрономічного меридіана даної точки і вертикальною площиною заданого напряму, відлічуваний від північної (чи південної) частини меридіана за ходом годинникової стрілки.

Астрономічний  меридіан – велике коло небесної сфери, яке проходить через полюси світу, зеніт і надир.

Астрономічний пункт – точка на земній поверхні, координати якої визначені за результатами астрономічних спостережень.

Астрономічні  координати – компоненти напряму прямовисної лінії в даній точці простору відносно площини, перпендикулярної до осі обертання Землі та площини початкового астрономічного меридіана.

Астрономо-геодезична мережа – геодезична мережа, на деяких пунктах якої визначені астрономічні координати та азимути.

Байрак – сухий яр чи балка з деревною рослинністю та кущами.

Балка – суха або з тимчасовим водотоком долина з плоским дном; кінцева стадія розвитку яру. Довжина балок – від сотень метрів до 20-30 км, глибина від декількох метрів до десятків метрів, ширина до сотень метрів.

Бамбук – деревоподібна рослинність тропічних і субтропічних районів  висотою 20 м і більше та товщиною пустопорожнього стовбура до 30 см, яка утворює суцільні непрохідні зарості.

Банка – частина морського дна, глибина над якою значно менше навколишніх глибин і являє собою небезпеку для судноплавства.

Бергштрих – короткий штрих на горизонталях, який вказує на загальний  напрямок зниження схилу.

Бланкова карта – карта, що є основою для нанесення на неї певної інформації.

Бойовий гребінь – лінія перегину схилу в місці його переходу від пологого до більш стрімкого і навпаки, звідки відкривається найкращий огляд навколишньої місцевості та який не проектується на фоні неба при спостереженні з боку противника і розташовується завжди нижче топографічного гребеня.

Бремсберг – підземна нахилена гірнича виробка для спуску гірничої маси з вищого горизонту шахти на нижчий, яка не має безпосереднього виходу на земну поверхню.

Брівка – лінія на схилі, яка відокремлює терасу від стрімкого схилу, що лежить нижче.

Буреломполамані бурею або ураганом дерева в лісі (повалені з корінням цілі дерева в лісі – вітровал).

Бусоль – геодезичний прилад для вимірювання магнітних азимутів на місцевості, який являє собою закриту склом коробку з немагнітного металу та розміщену в її центрі магнітну стрілку на вістрі з аретиром.

Бухта  – невелика частина моря, затоки, озера, водосховища, яка відокремлена від відкритих вод, з трьох боків, частинами суші (виступами берегів, скелями та прилеглими островами) і захищена ними від хвиль і вітру.

Вертикальний кут – кут, що лежить у вертикальній площині.

Вимоїна – заниження рельєфу зі стрімкими стінами, яке утворене тимчасовими водотоками. Відрізняється від яру набагато меншими розмірами.

Висота – підвищена форма рельєфу, яка виділяється на навколишній місцевості.

Висота абсолютна – висота точки місцевості над середнім рівнем моря; на топографічних картах підрахунок висот ведеться від нуля Кронштадського футштоку середнього рівня Балтійського моря.

Висота відносна – перевищення однієї точки над іншою. Визначається як різниця абсолютних висот точок.

Висота геодезична – висота точки земної поверхні, яка визначена від поверхні референц-еліпсоїда.

Висота командна – височина (не обов’язково найвища), з якої відкривається найкращий огляд навколишньої місцевості з великою дальністю і широким сектором огляду.

Висота нормальна – висота точки земної поверхні, яка визначена нормаллю до поверхні квазігеоїда.

Висота перерізу рельєфу – відстань між сусідніми січними рівневими поверхнями при зображенні рельєфу горизонталями.

Вихідна геодезична основа – мережа закріплених на місцевості геодезичних пунктів, координати і дирекційні кути яких визначені з необхідною для військ точністю.

Вихідна навігаційна інформація – системи координат, що використовують; координати пунктів державної та спеціальної геодезичних мереж, контурних точок; еталонних орієнтирних напрямків, наявність станцій наземних радіонавігаційних систем, інформація про цілісність навігаційних полів космічних радіонавігаційних систем тощо.

Вихідні геодезичні дати – три величини, що характеризують орієнтування референц-еліпсоїда в тілі Землі і визначають взаємну орієнтацію основних площин і осей астрономічних і геодезичних координат.

Віадук – споруда мостового типу у місцях перетину дороги з глибокими ярами, гірськими ущелинами тощо.

Відстійник – споруда (резервуар або басейн) в системах водопостачання, каналізації, гідроенергетики для очистки води або іншої рідини на відкритій місцевості, обвалований.

Вітровал – див. бурелом.

Вододіл – лінія, що поєднує найвищі точки хребта. У військовій практиці – топографічний гребінь.

Водозлив – лінія, що поєднує найнижчі точки лощин, долин, балок тощо.

Водокачка – гідротехнічна споруда для забору води з ріки, озера для водопостачання, потреб гідроенергетики, зрошування тощо.

Водорий – див. вимоїна.

Водоспад – падіння води з уступу (прискалка), що пересікає русло ріки. Падіння води з декількох уступів складає каскад.

Водосховище – штучне водоймище, значне за  розмірами  і великою місткістю води, яке утворене гідротехнічними спорудами, зазвичай, в долинах рік;  основними характеристиками є об’єм, площа дзеркала й амплітуда коливання рівня води при його експлуатації.

Гавань – природно або штучно захищена від вітру, хвиль, течій і льодоходу прибережна частина водного простору моря або ріки для стоянки і ремонту суден, а також частина акваторії порту для здійснення регулярних перевезень пасажирів і вантажів морським транспортом.

Газгольдер – металевий резервуар великих розмірів циліндричної або сферичної форми з обладнанням для накопичення і зберігання газу (стаціонарне газосховище).

Гай – невелика, відокремлена від основного лісного масиву, ділянка із дерев (діброва).

Галерея – комунікаційний простір у вигляді критого переходу на залізницях і дорогах в гірській місцевості, у якому одна із стін замінена колонами або стовпами.

Гатка – настил із дерева, хмизу та інших будівельних матеріалів для проїзду або проходу через болота, драговини та мочарі.

Географічна картакарта поверхні Землі або будь-якої її частини.

Географічний азимут – узагальнене поняття про астрономічний і геодезичний азимут, коли відхилення прямовисної лінії не враховується.

Географічні координати – узагальнене поняття про астрономічні та геодезичні координати, коли відхилення прямовисних ліній не враховується.

Геодезична довгота – двогранний кут між площинами геодезичного меридіана даної точки і початкового геодезичного меридіана.

Геодезична задача обернена – визначення довжини і напряму лінії за заданими координатами її початкової та кінцевої точок.

Геодезична задача пряма – визначення координат кінцевої точки лінії за її довжиною, напрямом і координатами початкової точки.

Геодезична мережа – мережа закріплених точок земної поверхні, положення яких визначено в спільній для них системі геодезичних координат.

Геодезична мережа згущення – геодезична мережа, що створюється для згущення геодезичної мережі вищого порядку.

Геодезична широта – кут, утворений нормаллю до поверхні земного еліпсоїда в даній точці і площиною його екватора.

Геодезичний азимут – двогранний кут між площиною геодезичного меридіана даної точки та площиною, що проходить через нормаль у ній і вміщує заданий напрям, відлічуваний від напряму на північ за ходом годинникової стрілки.

Геодезичний знак – пристрій чи споруда для позначення положення геодезичного пункту на місцевості.

Геодезичний пункт – точка на земній поверхні, положення якої визначено відносно вихідної точки геодезичними вимірюваннями. Встановлюється на місцевості у вигляді геодезичного знака і є складовою геодезичної мережі.

Геодезичні координати – три величини, дві з яких характеризують напрям нормалі до поверхні земного еліпсоїда в даній точці простору відносно площин його екватора і початкового меридіана, а третя є висотою точки над поверхнею земного еліпсоїда.

Геодезія – наука, що вивчає форму і розміри Землі та способи вимірювань і розрахунків на земній поверхні, які необхідні для відображення її на планах і картах.

Геоїд – фігура Землі, утворена рівневою поверхнею, що збігається з поверхнею Світового океану в стані цілковитого спокою та рівноваги, відповідно  продовжена під материками.

Геометрична точність карти – відповідність розташування точок на карті їх справжньому місцеположенню.

Геометричне нівелювання – нівелювання за допомогою геодезичного приладу з горизонтальною візирною віссю.

Геоморфологія – наука про рельєф земної поверхні, дна океанів і морів.

Гирло – місце впадіння ріки в іншу ріку, водосховище або море; може бути простим (коли ріка зберігає постійну ширину до місця її впадіння), у формі естуарій або дельти.

Гідровузол – група гідротехнічних споруд, які об’єднані за місцем розташування та умовами їх спільного використання; поділяються на енергетичні, воднотранспортні, водозабірні тощо. Найчастіше бувають комплексні, які одночасно виконують декілька водогосподарських функцій.

Гіпсометричне забарвлення – забарвлення гіпсометричних ступенів згідно з прийнятою для даної карти шкалою кольорів.

Гірокомпас – прилад для орієнтування на сторони горизонту, на який не впливає магнітне поле Землі.

Горизонталь – лінія рівних висот на карті чи плані.

Горизонтальний кут  – двогранний кут, ребром якого є прямовисна лінія, що проходить через задану точку.

Гравіметрія – наука, що вивчає гравітаційне поле Землі (силу тяжіння) з метою визначення її фігури та вирішення навігаційних задач.

Гравіметричні карти – спеціальні карти з даними аномалій сили тяжіння, які призначені для визначення траєкторій штучних супутників Землі і ракет далекої дії.

Градирня – споруда баштового типу з обладнанням і пристроями для охолодження води атмосферним повітрям в системах циркуляції водопостачання промислових підприємств або теплоелектроцентралей.

Графік закладань – графік, призначений для визначення стрімкості схилу.

Графічний масштаб довжин (графічний масштаб) – масштаб, що має вигляд графіка і призначений для визначення відстаней на місцевості за вимірами відповідних відрізків цих відстаней на карті.

Гребля – гідротехнічна споруда, яка перегороджує ріку для підняття рівня води з метою зосередження напору в місці споруди, створення водосховища, а також для проїзду.

Грот – неглибока печера, яка має широкий вхід і склеписту стелю, або розширення печери після вузького входу.

Дайки – вузькі стрімкостінні гряди із твердих гірських порід, які розташовані на гірських схилах і, переважно, не узгоджені із загальним схилом місцевості.

Делімітація кордонів – визначення загального положення і напрямів державного кордону між суміжними державами шляхом переговорів. На основі делімітації проводиться демаркація кордонів.

Дельта – низовина в гирлах великих рік, які впадають в мілководну частину моря або озера та утворена річковими наносами (глина, намул, пісок) і порізана мережею рукавів та проток.

Демаркація кордонів – проведення лінії державного кордону на місцевості встановленням прикордонних знаків (з визначенням і затвердженням їх точних координат) на підставі документів про делімітацію кордонів.

Державна геодезична мережа – геодезична мережа, що забезпечує поширення координат на територію держави і є вихідною для побудови інших геодезичних мереж.

Дешифрування аерознімків – визначення кількісних і якісних характеристик топографічних елементів  місцевості (топографічне дешифрування) і бойової техніки та  інженерних споруд  противника (військове дешифрування) за їх фотозображенням.

Дефіле – вузький прохід у гірській місцевості, або обмежений ріками, болотами тощо.

Дирекційний кут – кут між лінією, паралельною до осі абсцис, і заданим напрямом, відлічуваний від північного напряму осі абсцис за ходом годинникової стрілки. У залежності від вибору системи поверхневих координат чи проекції земного еліпсоїда на площину дирекційний кут може мати власну назву (геодезичний дирекційний кут, гаусів дирекційний кут).

Довідка про місцевість – документ з конкретними даними про місцевість, що доповнюють основний зміст карти.

Док – споруда для витягування суден з води (з метою ремонту їх підводної частини); являє собою камеру, що відділена від водоймища затвором, який після заходу судна закривається, камера осушується і судно стає на опори.

Долина – витягнуте заглиблення, яке утворене двома схилами і знижується в одному напрямку, зазвичай, з постійним або пересихаючим водотоком. Долини зі стрімкими і вузькими схилами називають тіснинами, межигір’ями  або ущелинами.

Дорога підвісна – споруда для транспортування вантажів і пасажирів, у якій для пересування вагонеток, вагонів або крісел використовують сталевий канат, який натягнутий між кінцевими станціями і проміжними опорами.

Достовірність карти – міра правдивості даних, нанесених на карту на дату її складання.

Дюкер – напірний трубопровід, що прокладається через природні або штучні перешкоди (ріка, канал, дорога, яр тощо).

Електронна картацифрова карта, яка візуалізована з використанням програмних та технічних засобів у заданій проекції, системі координат та умовних знаків; призначена для автоматизації картографічного відображення та аналізу об’єктів, процесів і явищ з урахуванням динаміки їх розвитку, а також вирішення прикладних завдань з використанням різноманітної додаткової інформації.

Естакаданаземна або надводна мостова споруда із залізобетону, сталі або дерева для пропуску транспорту, пішоходів і прокладання інженерних комунікацій.

Естуарій – затоплене гирло ріки, русло якої має вигляд лійки, що розширюється в сторону моря.

Загальногеографічна картагеографічна карта, на якій відображена сукупність основних елементів місцевості.

Загальноземний еліпсоїд – див. земний референц-еліпсоїд.

Закладання горизонталей – віддаль на карті чи плані між двома сусідніми горизонталями в заданому напрямі.

Заплава – частина річкової долини, яка затоплюється під час повені, зазвичай, пересічена протоками і старицями та обмежена пологим схилом або уступом  терасою.

Зарамкове оформлення карти – сукупність різних даних, розміщених поза зовнішньою рамкою карти.

Затока – частина водоймища, що врізається в сушу, але має водообмін з основною частиною водоймища.

Захисні лісонасадження – штучно створені ліси і вузькі смуги лісу  для захисту сільськогосподарських угідь, ґрунтів, населених пунктів і доріг від посухи, сильного вітру, а також покращення кліматичних і гідрогеологічних  умов місцевості.

Збірна таблиця схематична карта дрібного масштабу з нанесеними на неї розграфленням та номенклатурою одного, а інколи двох-трьох масштабів.

Зближення меридіанів – кут у заданій точці між її меридіаном і лінією, паралельною до осьового меридіана чи осі абсцис.

Земний референц-еліпсоїд – еліпсоїд, що характеризує фігуру і розміри Землі.

Зеніт – точка перетину прямовисної лінії чи нормалі до поверхні земного еліпсоїда з небесною сферою.

Зміст карти – сукупність інформації про зображені на карті об’єкти та явища відповідно до її призначення і тематики.

Ізолінія – лінія на карті, що поєднує точки або ділянки однакових значень будь-яких величин. Наприклад,  ізогіпса  (горизонталь) – лінія на карті, що поєднує точки однакових висот; ізобата – лінія однакових глибин, ізогона  – лінія з однаковим магнітним схиленням, ізоаномала – лінія, яка з’єднує на гравіметричних картах точки з рівними значеннями аномалій прискорення сили тяжіння, ізотерма – лінія однакових температур води чи повітря.

Кадастрове знімання – комплекс робіт, які виконують для отримання інформації про просторове, юридичне, економічне, фізичне положення і стан обєктів.

Канатна дорога – див. дорога підвісна.

Каньйон річкова долина глибиною від декількох десятків до сотень метрів зі стрімкими, часто з відвислими схилами та вузьким дном, яким, зазвичай, протікає ріка.

Каплиця – християнська культова споруда для релігійних відправ і молитов, яка являє собою невеличку церкву (часто без вівтаря).

Кар’єр – гірниче підприємство з видобування корисних копалин або місце видобутку будівельних матеріалів (піску, глини тощо) відкритим способом.

Карст – природні заглиблення на поверхні рельєфу (печери, ходи, природні колодязі, вирви, ями тощо), які розмиті водою в слабких  гірських породах (гіпс, кам’яна сіль тощо).

Карта – зменшене, побудоване в картографічній проекції, узагальнене і виконане в певній системі умовних позначень зображення поверхні Землі, іншого небесного тіла чи позаземного простору з розміщеними на них об’єктами реальної дійсності.

Карта доріг – карта, що містить інформацію про технічний стан доріг, відстані, придорожні споруди тощо.

Картографічна генералізація – цілеспрямований відбір і узагальнення об’єктів реальної дійсності під час виготовлення картографічних творів відповідно до їх призначення, масштабу та особливостей території, що зображується на них.

Картографічна проекція – математично визначене відображення математичної поверхні Землі чи іншого небесного тіла на площині.

Картографічна сітка – зображення ліній меридіанів і паралелей на карті.

Картографічні умовні позначення (умовні знаки) – графічні символи для позначення на картах різноманітних об’єктів і явищ, а також їхніх якісних і кількісних характеристик.

Картографічні умовні позначення площ (площинні знаки) – картографічні умовні позначення, що застосовуються для зображення площ об’єктів, які подаються в масштабі карти.

Картографія – галузь науки, техніки й виробництва, що охоплює вивчення, проектування, створення та використання картографічних творів.

Квазігеоїд – допоміжна поверхня, яка досить подібна до геоїда (майже геоїд) і достатньо надійно визначається за даними геодезичних, гравіметричних і астрономічних вимірювань, виконаних на земній поверхні.

Кілометрова сіткакоординатна сітка, лінії якої проведені на карті з інтервалами, що дорівнюють прийнятому для даної карти числу кілометрів.

Колонний шлях – вибраний і позначений  на місцевості напрямок для тимчасового руху військ, який прокладається і обладнується при відсутності доріг.

Комбінована засічка – засічка, що виконується на точці, яку визначають і з вихідних пунктів.

Контур – межа угідь або накреслення точковим пунктиром чи лінійним знаком межі (контуру) лісу, боліт, чагарників тощо.

Контурна точка  –  чітка точка місцевості (перехрестя доріг, кут лісу, саду тощо), яка використовується для надійного орієнтування, цілеуказання та прив’язки бойових порядків.

Координатна сітка – сітка, за допомогою якої можна визначити координати точки.

Копальня – підприємство з видобутку корисних копалин (переважно руди) відкритим або підземним способом.

Копр – споруда з пристроями для піднімання вантажів на шахтах, родовищах, копальнях.

Костьол – польська назва католицького храму.

Кошара – приміщення для утримання овець.

Курвіметр – механічний портативний пристрій для визначення відстаней на карті кривих ліній (довжин великих за протяжністю лінійних об’єктів).

Курган – надмогильний земляний або із каменя насип, зазвичай, конічної або напівсферичної форми. У загальному випадку курганом називають штучно утворений насип.

Кяриз – підземна водозбірна та водопровідна галерея з вентиляційними колодязями.

Легенда карти – зведення використаних на карті умовних позначень і текстових пояснень, що розкривають зміст карти.

Лиманзатока з невисокими берегами, яка утворена в результаті затоплення морем долин рівнинних рік і частковим зануренням прибережної частини суші.

Лінійка візирна – дерев’яна тригранна у поперечнику лінійка, дві грані якої мають поздовжнє заглиблення (паз) для візування на місцеві предмети під час роботи з картою на місцевості.

Лінійний масштаб – масштаб у вигляді графіка, зображеного на карті відрізком прямої, поділеної на рівні частини з написаними значеннями відповідних їм відстаней на місцевості.

Лінійні картографічні умовні позначення (лінійні знаки) – умовні позначення для зображення на картах лінійних об’єктів, довжина яких виражається в масштабі карти.

Лоція – опис водного басейну з детальною характеристикою прибережної частини моря (маяків, знаків) з таблицями відстаней, а також із указаннями щодо режиму плавання тощо.

Лоцманська карта – карта, що забезпечує плавання у внутрішніх територіальних водах.

Лощинавитягнуте заглиблення без водотоку, яке знижується в одному напрямку з похилими, зазвичай, задернованими схилами.

Магнітна аномалія – район зі значною зміною величини схилення магнітної стрілки компаса, що унеможливлює його використання під час орієнтування.

Мазар – надгробна культова споруда у мусульман.

Макет місцевості – узагальнена зменшена модель місцевості, яка виготовляється з підручних матеріалів (піску, глини, пінопласту, поролону тощо) для вивчення та оцінки місцевості, імітації бойових дій або проведення навчань.

Мангрові зарості – зарості вічнозелених дерев і чагарників низинних морських берегів, що ростуть з корінням над землею. Характерні для приливно-відливних смуг мулистого узбережжя тропіків і майже непрохідні.

Марка (центра геодезичного пункту) – деталь центра геодезичного пункту, що має мітку, до якої відносять його координати.

Масштаб аерофотознімка – відношення фокусної відстані аерофотознімка до висоти фотографування або відношення відрізка на фотознімку до ідентичного на місцевості.

Масштаб карти – відношення довжини лінії на карті до відповідної лінії на місцевості.

Маяк – капітальна споруда баштового типу, яка  встановлюється на скелях, мисах і гирлах рік  і призначена для орієнтування при мореплаванні.

Межень – середній та найбільш стійкий рівень води в ріках: влітку –рівнинних рік, взимку – гірських.

Межигір’я  – вузька стрімкостінна лощина в гірській місцевості, зазвичай, глибина якої більше ширини і не повністю занята руслом ріки. Інколи межигір’я називають ущелиною.

Метричність карти – властивість карти, що забезпечується математичним законом її побудови, точністю складання і відтворення.

Мечеть – культова споруда у мусульман.

Мис – прибережна ділянка, що виступає в сторону моря, водосховища або ріки.

Міст наплавний – міст на плавучих опорах (понтонах, плотах, баржах).

Міст розвідний  –  міст з рухомою прогоновою спорудою (поворотною, вертикально-підйомною, коромисловою, відкотною), який призначений для пропуску суден.

Монорейкова дорога – транспортна система, в якій пасажирські вагони або вантажні вагонетки пересуваються по металевій балці (монорейці), встановленій на окремих опорах, естакаді або під нею.

Морська карта – карта за якою розв’язують різні завдання у мореплавстві.

Морська навігаційна карта – морська карта, що є посібником для безпечного мореплавства.

Мочарі – заболочені ділянки місцевості, зазвичай, з луговою рослинністю та очеретом.

Навантаження карти – міра заповнення змісту карти умовними знаками і підписами.

Навігаційне забезпечення військ – комплекс заходів  зі створення та своєчасного доведення до штабів і військ вихідної навігаційної інформації для навігаційного визначення керованих рухомих об’єктів військового призначення і ефективного застосування зброї та бойової техніки.

Навігація – наука про способи кораблеводіння, польотів авіації, управління польотами космічних апаратів, а також період судноплавства щодо кліматичних умов. У кожному конкретному випадку під терміном навігація необхідно розуміти, що у загальному значенні – це спосіб визначення місцезнаходження об’єкта та способи його пересування у просторі.

Навчальна карта – карта, що є посібником у навчальному процесі.

Наочність карти – можливість зорового сприйняття просторових форм, розмірів і розміщення об’єктів на карті.

Непрямі дешифрувальні ознаки – властивості об’єктів, які виявляються шляхом аналізу фотозображень з врахуванням реально існуючих взаємозв’язків між об’єктами в природі.

Нівелірна мережа – геодезична мережа, висоти пунктів якої над рівнем моря визначені геометричним нівелюванням.

Нівелювання – визначення висот точок земної поверхні відносно якоїсь вибраної точки або над рівнем моря.

Номенклатура аркушів карти – система позначення окремих аркушів багатоаркушної карти.

Обернена засічка – засічка, що виконується на точці, яка визначається.

Оглядова карта – карта, зміст якої дає змогу одержати загальну характеристику місцевості.

Озеро – природне водоймище повільного водообміну, розташоване у пониженні суходолу (улоговині) і не пов’язане протоками з морями та океанами.

Оновлення карти – приведення змісту карти у відповідність із сучасним станом зображеної на цій карті місцевості шляхом перескладання і видання нової карти.

Опорна геодезична мережа – система закріплених на місцевості точок, планове і висотне положення яких визначені в єдиній системі координат за результатами геодезичних вимірювань. Ці точки являються опорними при геодезичних і топографічних зніманнях.

Орієнтири – місцеві предмети, або деталі рельєфу, що виділяються серед інших об’єктів місцевості.

Орієнтирний пункт – пункт, що закріплює на місцевості напрям з геодезичного пункту.

Ортофотознімок – фотографічне зображення об’єкта, отримане за технологією ортофототрансформування на спеціальних стереофотограммет-ричних приладах.

Ортофотокарта – поєднання фотографічного та картографічного (в умовних знаках) зображення земної поверхні, зміст і точність якої відповідає топографічній карті.

Ортофотоплан – план, змонтований з декількох ортофотознімків.

Осип – скупчення уламків гірських порід на стрімких (30-45) схилах гір, які інколи сповзають (наче течуть), особливо при порушенні їх спокою.

Осьовий меридіан – меридіан, який взято за вісь будь-якої системи координат на поверхні.

Пагода – буддійська меморіальна споруда і сховище реліквій, яка має вид павільйону або башти (зазвичай, багатоярусна).

Перевал – найнижче і доступне місце для подолання гірського хребта.

Перекат – мілководна ділянка ріки у місці її розширення, яка, як правило, доступна для переправи вбрід.

Печера – підземна порожнина, яка поєднується з поверхнею землі одним або декількома отворами.

Підошва – основа гори, горба або іншої височини, що являє собою лінію переходу горизонтальної або злегка нахиленої поверхні до більш стрімкого схилу.

Плавні – заболочена частина заплави і дельти ріки з великою кількістю озер, що заросли очеретом і осокою.

Планшет – квадратна дошка для закріплення на ній (наклейки) паперу при виконанні топографічних знімань, або сумка (папка) для роботи з картою на місцевості.

Плато – підвищена рівнина, яка обмежена чітко вираженими уступами.

Плес – глибока ділянка рівнинної ріки, як правило, зі спокійною течією.

Плоскі прямокутні (геодезичні) координати – прямокутні координати на площині, на якій відображена за певним математичним законом поверхня земного еліпсоїда.

Плоскогір’я – ділянка рівнинної місцевості, яка розташована на значній висоті над рівнем моря.

Пляж – пологий намитий беріг, покритий піском, гравієм або галькою.

Повінь – щорічне сезонне підвищення рівня води, яке супроводжується збільшенням водного потоку ріки, виходом її з берегів і затопленням заплави ріки.

Позамасштабні картографічні умовні позначення (позамасштабні знаки) – картографічні умовні позначення, що застосовуються для зображення об’єктів, площі яких не подаються в масштабі карти.

Полігонометрія – метод побудови геодезичної мережі шляхом вимірювання віддалей і горизонтальних кутів між пунктами ходу.

Пороги – короткі ділянки ріки з відносно значним падінням води і підвищеною швидкістю течії, які утворюються в місцях виходу на поверхню твердих гірських порід.

Пором – плавуча споруда (судно, понтон, пліт тощо) для регулярного перевезення пасажирів і вантажів водними просторами між певними береговими пунктами.

Просіка – вирубана смуга лісу для позначення меж кварталів, прокладання ліній електропередачі, трубопроводів тощо.

Протока (морська) – відносно вузький водний простір, який розділяє будь-які ділянки суходолу та поєднує суміжні водні басейни океанів і морів або їх частин.

Протока (річкова) – короткий водотік природного походження, який поєднує між собою озера, озеро з рікою або дві ріки.

Профіль місцевості – проекція схилу від перерізу місцевості вертикальною площиною заданого напряму на цю площину.

Пряма засічка – засічка, що виконується з вихідних пунктів.

Прямі дешифрувальні ознаки – властивості фотозображень, які безпосередньо дають інформацію про об’єкт дешифрування: форма, розміри, тон і структура фотозображення, тінь об’єкта.

Прямовисна лінія – пряма, що збігається з напрямом дії сили ваги в даній точці.

Пункт Лапласа – геодезичний пункт, на якому щонайменше довгота та азимут визначені з астрономічних спостережень.

Рекогностування – розвідка (обстеження) місцевості безпосереднім оглядом командиром для отримання даних і прийняття рішення, або обстеження місцевості з метою оновлення і виправлення топографічних карт.

Рельєф – сукупність нерівностей земної поверхні.

Рельєфна карта – карта, на якій рельєф поверхні зображено в об’ємній формі.

Репергеодезичний знак з відомою абсолютною висотою; закріплюється в стінах видатних будівель (стінний репер), або бетонний моноліт, який закладають на поверхні землі (ґрунтовий репер).

Референц-еліпсоїд – див. земний референц-еліпсоїд.

Розграфлення карти – розподіл багатоаркушної карти на окремі частини за певною системою.

Рокада – дорога в районі бойових дій, яка прокладена паралельно лінії фронту.

Рудник – див. копальня.

Рукав – відгалуження русла ріки; поширені в дельтах рік і в місцях виходу гірських рік на рівнину.

Румб – горизонтальний кут між північним або південним напрямом магнітного меридіана до даної лінії. Може бути від 0 до 90. Для правильності визначення напрямку до величини румба дописують назву, що складається з початкових літер сторін світу.

Русло – найнижча частина річкової долини (річище), якою тече вода у міжповеневий період; під час повені ріки виходять із русла, затоплюючи заплаву.

Саксаул – деревоподібна особливо сухостійна рослинність пустельних і напівпустельних районів висотою до 10 м.

Сардоба – приміщення для укриття від літньої спеки, а також сховища для зберігання снігу, холодної води тощо.

Свердловина бурова – циліндрична гірнича виробка з відносно малим діаметром (59-1000 мм), яка утворюється в результаті буріння; поділяються на експлуатаційні, гірничотехнічні, будівельні тощо.

Сідловина – зниження на гребені хребта між двома сусідніми вершинами.

Сліп – нахилений майданчик для спуску суден по рейках за допомогою лебідки зі стапеля на воду та підйому з води.

Словесний масштаб довжин (іменований масштаб) – масштаб довжин, в якому числа, що стосуються відповідних довжин на карті і в натурі, записуються словами.

Солончак – вид ґрунтів степових, напівпустельних і пустельних районів і з великим змістом розчинної солі, які формуються в умовах сухого клімату та перевищення випаровування над опадами.

Спеціальна геодезична мережа –  геодезична мережа, що забезпечує вимоги топогеодезичної прив’язки стартових та вогневих позицій ракетних військ і артилерії, радіотехнічних засобів й інших бойових систем, а також для інженерно-геодезичних робіт при будівництві об’єктів оборонного призначення.

Спеціальна карта – карта зі спеціальними даними і навантаженням, яка за своїм змістом призначена для певного кола користувачів.

Став (ставок) – штучне водоймище площею, зазвичай, не більше 1 км2, яке утворене як джерело води для зрошування, розведення риби та водоплавних птахів, зберігання води, проведення спортивних змагань тощо.

Стапель – місце будівництва суден; нахилений до води майданчик, на якому розташовані опори для суден.

Стариця – ділянка ріки, яка повністю або частково відділена від її попереднього русла.

Створ – вертикальна площина заданого напряму.

Стрижень – лінія найбільшої швидкості течії ріки.

Стрімкість схилу – кут між нахиленою поверхнею схилу до горизонтальної площини.

Струмок – природний водний потік довжиною до 10 км.

Субурган – надгробна культова споруда у монголів, яка складається з п’єдесталу, даросховища і шпиля.

Сучасність карти – відповідність інформації, що є на карті, сучасному її стану.

Такир – плоска поверхня пустельних районів від декількох до десятків квадратних кілометрів, що розбиті значними тріщинами на окремі площі без рослинності.

Тальвег – див водозлив.

Тераса – горизонтальна або злегка нахилена ділянка місцевості на гірських схилах.

Терикон – конусоподібний насип на земній поверхні, який утворений з пустої породи на шахті, штольні або копальні при підземній розробці покладів вугілля й інших корисних копалин.

Тіснина – вузька і глибока лощина в горах з відвисними схилами корінних скельних порід, дно якої зайняте руслом ріки, зазвичай, зі стрімкою течією.

Топогеодезична інформація – інформація про кількісні та якісні характеристики топографічних елементів місцевості, координати і висоти пунктів державної та спеціальних геодезичних мереж, дирекційні кути сторін державної геодезичної та спеціальних геодезичних мереж і еталонних орієнтирних напрямків, значення прискорення вільного падіння та відхилень прямовисних ліній, поправки в астрономічні азимути для переходу до геодезичних азимутів; доводиться до військ у вигляді топографічних, цифрових, електронних і спеціальних карт, фотодокументів, описів та довідок про місцевість, а також каталогів координат геодезичних і гравіметричних пунктів тощо.

Топогеодезична прив’язка – визначення координат і абсолютних висот елементів бойових порядків військ, дирекційних кутів або азимутів орієнтирних напрямів для наведення ракет, пускових установок, гармат та інших сучасних систем озброєння і бойової техніки у відповідному напрямку.

Топогеодезичне забезпечення військ – комплекс заходів  зі створення та доведення до штабів і військ топогеодезичної інформації, яка необхідна для вивчення та оцінки місцевості під час прийняття рішень, планування, підготовки і проведення бойових дій військ, організації управління та взаємодії і ефективного застосування зброї та бойової техніки.

Топографічна карта – детальна карта, за допомогою якої можна визначити планове і висотне місцеположення точок земної поверхні.

Топографічна основа карти – топографічна частина змісту топографічних і спеціальних карт, що сприяє нанесенню на неї спеціального навантаження.

Топографічна розвідка – збір і систематизація даних про місцевість (обстеженням, вивченням за аерознімками, описами тощо), встановлення цілості геодезичних пунктів та їх центрів, а також можливості використання  топогеодезичних матеріалів противника з метою вирішення завдань по топогеодезичному забезпеченню військ.

Топографічний гребінь – див. вододіл.

Топографія – наука, яка  детально вивчає земну поверхню і способи знімання місцевості з метою відображення її на планах і картах, а також  способи вимірювань на місцевості та на картах при вирішенні вогневих, інженерних та інших задач.

Точність карти – див. геометрична точність карти.

Трансформування фотознімка – процес перетворення нахиленого фотознімка в горизонтальний фотознімок заданого масштабу або в графічне зображення, що відповідає карті (плану) місцевості.

Трилатерація – метод побудови геодезичної мережі у вигляді трикутників, в яких виміряні всі їхні сторони.

Тріангуляція – метод побудови геодезичної мережі у вигляді трикутників, у яких виміряні їхні кути і деякі із сторін.

Тунель – підземна (підводна) споруда для руху транспорту і прокладки мереж міського господарства.

Улоговина – замкнуте чашоподібне заглиблення (западина), яка має край і дно.

Уріз води – позначка на карті абсолютної висоти рівня води на водоймищах (ріках, озерах тощо), яка визначається в межень.

Урочище – будь-яка ділянка місцевості, яка за своїм зовнішнім виглядом суттєво відрізняється від навколишнього середовища, наприклад, лісовий масив посеред поля, мочарник з чагарниками тощо.

Уступ – див. брівка.

Устя ріки – термін застосовується рідко (див. гирло).

Устя шахтного стовбура – вихід на земну поверхню вертикальної гірничої виробки (стволу), через який видають на поверхню корисні копалини,  обладнання, людей і здійснюють провітрювання шахти.

Ухил (дороги, місцевості) – тангенс кута нахилу дороги (місцевості) в даній точці.

Ущелина – див. межигір’я.

Фарватер – лінія найбільших глибин неглибоких водоймищ, якою здійснюється безпечне судноплавство і позначене бакенами, буями, постійними знаками берегової сигналізації як на місцевості, так і на великомасштабних картах.

Фірнові поля – масиви щільного зернистого снігу на льодовиках, утвореного під тиском шарів, що лежать вище, а також внаслідок танення і повторного замерзання води.

Фотограмметрія – наукова дисципліна, що вивчає теорію, методи і технології визначення форм, розмірів, положення в просторі, кількісних та якісних характеристик об’єктів та явищ за фотознімками.

Фотокарта – карта, на якій суміщено фотографічне зображення місцевості з умовними позначеннями об’єктів місцевості, горизонталями, підписами тощо.

Фотоплан – фотографічне зображення об’єкта (місцевості) в заданому масштабі, яке за точністю відповідає вимогам, що ставляться до топографічного плану.

Фотосхема – фотографічне зображення місцевості, змонтоване з планових фотознімків.

Фунікулер – рейкова дорога з канатною тягою для перевезення пасажирів і вантажів у вагонах стрімкими схилами на короткі відстані.

Футшток – рейка з поділками для спостереження рівня води на водоймищі (океані, морі, річці, водосховищі тощо).

Хвилелом – гідротехнічна споруда для захисту акваторії порту від хвиль.

Центр (геодезичного пункту) – пристрій, що є носієм координат геодезичного пункту.

Цифрова карта – модель земної поверхні, записана цифрами в кодовій формі і за встановленою структурою на магнітній стрічці, або якомусь іншому носієві інформації з урахуванням прийнятих елементів математичної основи карти і вимог картографічної генералізації щодо її картографічного зображення.

Цифрова модель місцевості – множина, елементами якої є топографо-геодезична інформація про місцевість та правила застосування її.

Цілеуказання – коротке і достатньо точне указання місцезнаходження цілі на місцевості, карті чи аерознімку.

Числовий масштаб довжин (числовий масштаб) – дріб, чисельник якого одиниця, а знаменник число, яке вказує, у скільки разів зменшені лінійні величини на карті.

Читаність карти – швидке візуальне розпізнавання елементів і деталей картографічного зображення.

Шахта – гірничопромислове підприємство по видобутку корисних копалин з підземними гірничими виробками та наземними спорудами. Якщо видобувається руда, шахту називають рудником.

Шлюз – гідротехнічна споруда на ріках (каналах), що призначена для забезпечення судноплавства, основними елементами якого є гребля (для підйому води в річці) і шлюзова камера (для пропуску суден).

Шляхопровід – мостова споруда на пересіченні сухопутних доріг для забезпечення руху по них на різних рівнях.

Штольня – горизонтальна або нахилена підземна гірнича виробка з виходом на поверхню, який призначений для обслуговування підземних гірських робіт (експлуатаційних, розвідувальних, вентиляційних).

Яр – глибоке заниження рельєфу зі стрімкими схилами (стінами), яке утворене тимчасовими водотоками шириною до декількох десятків метрів, довжиною до декількох десятків кілометрів і глибиною до десяти, а, інколи і більше метрів.