Орієнтування на місцевості за картою – нанесення на карту цілей, орієнтирів та елементів бойових порядків

Довідник з військової топографіїСкачать «Довідник з військової топографії» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Під час виконання бойових завдань командирам спеціальних підрозділів (екіпажів, обслуги), які у сучасному бою часто діють у відриві вiд основних сил, необхідно вміти наносити на карту (схему) цiлi, орієнтири, елементи бойових порядків противника. Спосіб нанесення таких об’єктів на карту (схему) обирають залежно вiд обстановки, що склалася, характеру місцевості та об’єкта, який треба нанести, погодних умов, а також наявності вимірювальних приладів.

Окомірно за найближчими орієнтирами. На зорiєнтованiй карті (схемі) розпізнають найближчі до об’єкта орієнтири, оцінюють відстань до об’єкта i кути на нього вiд орiєнтирiв i, вiдповiдно до масштабу карти (схеми), наносять об’єкт на карту. За певних навичок і наявності надійних орієнтирів цей спосіб дозволяє наносити об’єкти на карту з необхідною точністю.

За напрямом і відстанню об’єкти наносять з визначеної на карті точки стояння. На зорiєнтованiй карті за допомогою візирної лiнiйки проводять напрями на об’єкти, які необхідно нанести. Потім вимірювальними приладами або іншим способом визначають відстані до об’єктів, відкладають їх на проведених лiнiях у масштабі карти i отримують місцезнаходження кожного об’єкта на каpтi.

Якщо за умов обстановки картою користуватись неможливо (дощ, пiдвищенi вимоги щодо умов маскування), напрями на об’єкти визначають за допомогою баштового кутоміра або компаса відносно віддаленого орієнтира, який є і на карті i на мiсцевостi, тобто спочатку визначають полярні координати об’єктів, а потім наносять їх на карту. Полюсом служить точка стояння, а полярною віссю – напрям на віддалений орієнтир або напрям магнітного меридіана.

Точність нанесення на карту об’єктів залежить вiд помилок у визначенні кутів напpямiв i відстаней до об’єктів.

Спосіб перпендикуляра і створа  використовують під час руху в бойовій машині поздовж лiнiйного орієнтира. Визначають ціль, яку необхідно нанести на карту, продовжуючи рух, поки ціль не буде в напрямку, перпендикулярному до лiнiйного орієнтира.

Потім визначають на карті точку стояння, відстань до цілі, яку відкладають у масштабі карти на перпендикулярі, i наносять її на карту. Під час руху поздовж лінійного орієнтира перпендикуляр визначається кутомірним пристроєм бойової машини встановленням вiдлiку на шкалі 15-00 або 45-00.

Спосіб прямої засiчки  полягає у вiзуваннi i проведенні напряму з тpьох точок стояння, позначених на каpтi, на потpiбний об’єкт (ціль). Для цього на кожній точці стояння оpiєнтують карту способом за напрямком на оpiєнтиp. Перетин напpямiв i буде місцем знаходження цiлi.

Нанесення цілі на карту прямою засічкою

Якщо трикутник похибок має сторони, не більше 2мм, то ціль буде в центpi. Якщо сторони трикутника більші, ніж 2мм, необхідно провести напрямок і з четвертої точки стояння.

За умов поганої погоди на точках стояння визначають магнітні азимути напрямів на об’єкт (ціль), переводять їх у дирекційні кути (проводять на карті напрями) і наносять за ними на карту ціль. Така засічка називається компасною засічкою.

Спосіб прокладання компасного ходу застосовується на закpитiй мiсцевостi або за умов обмеженої видимості. Вихідною точкою ходу обирають орієнтир (перехрестя доpiг, просік тощо), який впевнено впiзнається і на місцевості, i на каpтi.

На вихiднiй точці компасом визначають азимут напряму руху, переводять його у дирекційний кут i проводять на карті лiнiю напрямку руху. Рухаючись у цьому напрямку до першої поворотної точки, визначають відстань, рахуючи пари кроків, i відкладають її у масштабі карти на проведеній лiнiї. Ті ж самі дії виконують під час руху до наступного повороту.

Якщо за погодних умов картою користуватись неможливо (дощ, сильний вітер або підвищені умови маскування), визначені магнiтнi азимути i вiдстанi записують у блокнот. Потім за цими даними магнiтнi азимути переводять у диpекцiйнi кути, наносять хід на карту i визначають на ній місцезнаходження цілі.

Цей спосіб застосовується у разі виявлення цілі в лiсi або на  закритій місцевості, коли визначити своє місцезнаходження одразу неможливо. В цих випадках компасний хід прокладають у зворотній послiдовностi.

прокладання компасного ходуСпочатку з точки 1 визначають азимут i відстань до цiлi, а потім вiд точки 1 прокладають хід до точки 4, яку можна впевнено визначити на карті. Азимути на поворотних точках ходу переводять на зворотні, а зворотні азимути у диpекцiйнi кути i за ними викреслюють на карті компасний хід вiд точки 4 на карті до цiлi. Середня похибка нанесення на карту цiлi складає приблизно 5% довжини компасного ходу.

Спосіб компасного ходу застосовують і для нанесення на карту (схему) позицій свого пiдроздiлу i передній край оборони противника. Хід прокладають вiд об’єкта, який надійно розпізнаний на каpтi та на мiсцевостi, рухаючись поздовж переднього краю.

 Пpавильнiсть ходу контролюють за контурними точками мiсцевостi i оберненими засiчками. Під час прокладання ходу елементи бойових порядків свого пiдроздiлу i військ противника наносять на карту (схему) також i способами, розглянутими вище.

Нанесення на карту елементів бойових порядків своїх військ на закритій місцевості та вночі ніяких складнощів не являє при використанні сучасних навігаційних GPS-приймачів вітчизняного (Базальт) та іноземного виробництва (Garmin й інші).

Пересуваючись вздовж лінійного елемента, наприклад, траншеї; під час коротких зупинок на її поворотних точках або на точкових елементах бойових порядків зчитують з приладу географічні координати, які автоматично перераховуються у прямокутні координати, за якими наносять на карту головні та поворотні точки лінійних й інших об’єктів. Найбільш широкого застосування апаратура супутникової навігації має у розвідувальних підрозділах, але при цьому треба пам’ятати, що в прилади іноземного виробництва, як правило, перед їх застосуванням необхідно вводити поправки у зв’язку з використанням в них різних систем координат (див. Додаток довідника).