Основні правила ведення робочої карти

підручник Військова топографіяСкачать «Військова топографія» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Командири підрозділів дані обстановки на свої робочі карти наносять відповідними тактичними умовними знаками тонкими лініями так, щоб якомога менше затемнювалась топографічна основа карти і добре читалися орієнтири, назви об’єктів, їх кількісні та якісні характеристики. При цьому дані обстановки наносяться чітко і ясно, для того, щоб у відображеній на карті обстановці міг легко розібратися будь-який інший офіцер старший командир (начальник), або ж командир підлеглого підрозділу.

Тактичні умовні знаки – це своєрідна символіка умовних позначень бойової обстановки. Вони встановлені багаторічним досвідом і узаконені відповідними бойовими статутами та настановами. Тому необхідно суворо додержуватись правильності та чіткості їх нанесення на карту, що суттєво впливатиме на однозначність їх розуміння у читанні бойової обстановки.

Встановлена система тактичних умовних знаків постійно розвивається і змінюється. При цьому завжди прагнуть до стандартизації та стабільності умовних знаків, тобто тактичні умовні знаки, як і картографічні, не повинні змінюватися якомога довгий час. Але постійне підвищення вимог військ до ведення робочих карт змушує час від часу змінювати деякі тактичні умовні знаки, які втратили своє призначення і створювати нові знаки, які відповідають сучасним вимогам військ. Це явище цілком закономірне і пов’язане із загальним розвитком бойової техніки, озброєння і способів ведення бойових дій підрозділів різних родів військ, спеціальних військ всіх видів Збройних Сил України.

Робочі карти командири підрозділів розробляють у вигляді графічних, текстових і табличних даних, які виготовляються вручну або за допомогою технічних засобів і оформляються, як правило, на топографічних (спеціальних) картах, планах міст або схемах місцевості. Одержані і віддані бойові накази і розпорядження записуються, як правило, у робочих зошитах або на звороті топографічних карт. Під час розробки і ведення робочих карт необхідно додержуватись наступних правил.

Кожна робоча карта повинна мати службовий заголовок і підпис із зазначенням посади, військового звання та прізвища особи, яка підписала документ; у заголовку, крім найменування документа вказується підрозділ (частина), в якій він розроблений, його порядковий номер і дата складання.

Положення своїх військ, їхні завдання і дії позначаються червоним кольором, крім ракетних військ, артилерії та спеціальних військ, які позначаються чорним кольором, а положення і дії військ противника позначаються синім кольором. При цьому нумерація, найменування частин (підрозділів) і пояснювальні написи своїх військ наносяться чорним кольором, а противника – синім.

Скорочені підписи підрозділів і частин своїх військ і військ противника необхідно давати тільки малими літерами. У тому випадку, якщо документ виконаний одним кольором необхідно всі тактичні умовні знаки і підписи наносити  чорним кольором, а умовні знаки противника подвійною лінією.

Населені пункти і місцеві предмети, рубежі, райони зосередження (розташування) або дій своїх підрозділів необхідно вказувати починаючи з правого флангу (рис.12.5а), а противника з його лівого флангу (рис.12.5б).

 Рубежі своїх військ і військ противника необхідно вказувати не менше, ніж двома, райони (опорні пункти) не менше, ніж трьома пунктами, а для указання смуги бойових дій використовувати не менше чотирьох пунктів (рис.12.5а,б).

Послідовність указання за картою рубежу12.5. Послідовність указання за картою рубежу, району і смуги бойових дій: а – своїх військ; б – противника

Розмежувальні лінії надаються не менше ніж трьома пунктами, один з яких повинен бути на передньому краї: в обороні і в наступі з тилу і в сторону противника, при відході від противника в напрямку відходу.

Лінії вказуються спочатку праворуч, потім ліворуч: в обороні на граничну досяжність своїх вогневих засобів, у наступі на глибину бойового завдання; розмежувальні лінії в тил необхідно показувати на глибину бойового порядку. Крім того, напрямок наступу треба вказувати декількома пунктами на всю глибину бойового завдання.

Маршрути руху необхідно вказувати назвами населених пунктів або місцевих предметів: перший на вихідному рубежі (пункті), всередині маршруту – вказуються найважливіші, через які проходить маршрут, і останній в районі зосередження або на рубежі переходу в атаку.

Під час постановки бойових завдань і цілеуказання власні назви населених пунктів, річок, урочищ та інших місцевих предметів необхідно вказувати точно за картою і не відмінювати їх. Наприклад, ,,В населеному пункті Вугринівка…”, ,,Вздовж населеного пункту Вугринівка…”, ,,Через населений пункт Вугринівка…”. Якщо не дотримуватись цієї вимоги і вказати ,,у Вугринівці”, то поблизу може бути поселення з такою ж назвою, що призведе до непорозуміння підлеглих в орієнтуванні за картою.

Вказувати, входить чи ні орієнтир до району (рис.12.6а). Дужки, які вказують положення відносно розмежувальної лінії мостів, невеликих населених пунктів, позначок висот, наносяться радіусом 4-5 мм; великих міст, лісних масивів та інших площинних орієнтирів – до 10 мм. Правильність нанесення на карту дужок розмежувальних ліній показано на рис.12.6б.                                                                                                 

Правила нанесення на карту дужок12.6. Правила нанесення на карту дужок і розмежувальних ліній

Завдання і положення підрозділів, бойова техніка та озброєння наносяться тактичними умовними знаками загального призначення, а якщо таких знаків немає, застосовуються додаткові умовні знаки з обов’язковим поясненнями на карті або схемі.

Бойову техніку та озброєння наносять на карту позамасштабними умовними знаками за їх координатами так, щоб головні точки (центри умовних знаків) відповідали б дійсному місцезнаходженню об’єктів на місцевості.  Координати таких об’єктів та цілей противника під час передачі обстановки з карти вказуються головними точками (рис.12.7).

Головні точки позамасштабних умовних знаків12.7. Головні точки позамасштабних умовних знаків

Положення бойових порядків підрозділів наносять на карту так, щоб головні точки бойової техніки та озброєння теж відповідали місцезнаходженню цих об’єктів на місцевості.

Бойові дії та завдання військ, які відображаються на карті лінійними і площинними (масштабними) умовними знаками теж мають характерні точки основних умовних знаків, які притаманні графічному зображенню кожного знака. Вони поділяються на точки прив’язки точкових умовних знаків, вузлові (обов’язкові) та допоміжні (необов’язкові) точки.

Характерні точки зображених на рис.12.8 лінійних і площинних умовних знаків бойових дій та завдань військ мають такі позначки:

 12-7-1– обов’язкова точка прив’язки точкових умовних знаків (об’єктів, цілей);

О  –  обов’язкові ключові або вузлові  точки, що характеризують лінійні та площинні умовні знаки;

 12-7-2– необов’язкові проміжні точки на контурі умовних знаків (лінійних, площинних та комбінованих).

Слід пам’ятати, що ці точки (будь-якого кольору) у наведених на рис.12.8 прикладах лише вказують точність нанесення лінійних і площинних тактичних об’єктів і на робочій карті не показуються.

12-812.8. Характерні точки при зображенні лінійних (а); площинних умовних знаків (б) бойових дій та завдань підрозділів 

Умовні знаки пунктів управління і командно-спостережних пунктів наносять на карту так, щоб вертикальна лінія умовного знака вказувала на карті точку їх місцезнаходження на місцевості (рис.12.9).

Нанесення на карту командно-спостережного пункту12.9. Нанесення на карту командно-спостережного пункту

При нанесенні умовних знаків, які визначають пункти управління, фігура знака розташовується: при діях військ у західному або східному напрямку – у бік тилу своїх військ; при діях у південному або північному  напрямку – праворуч від вертикальної лінії для північних, ліворуч – від південних (рис.12.10).

Нанесення на карту пунктів управління12.10. Нанесення на карту пунктів управління залежно від напрямку дії підрозділу

Умовні знаки положення військ, вогневих засобів, бойової та іншої техніки наносять на робочу карту (схему) відповідно до дійсного положення їх на місцевості і розташовуються (орієнтуються) за напрямком дії або ведення вогню (рис.12.11); всередині або поряд з умовними знаками  вогневих засобів, бойової та іншої техніки і, при необхідності, вказуються тип та кількість цих засобів. Для позначення військ противника застосовуються такі ж умовні знаки, що і для своїх військ, з відповідними написами.

Нанесення на карту вогневих засобів12.11. Нанесення на карту вогневих засобів залежно від напрямку дії

Джерела даних про противника позначаються чорним кольором, при цьому найменування джерел пишуться початковими літерами, наприклад:    С – спостереження, П свідчення полонених, ДП документи противника,    ВР військова розвідка, ПР повітряна розвідка, АР артилерійська розвідка, ІР  інженерна розвідка, ХР хімічна розвідка. Час і дата одержання відомостей про противника підписуються під позначенням джерела або в рядок; відомості, які потребують перевірки, відмічаються знаком питання.

Другорядні дані, а також дані, які неможливо відобразити умовними знаками, необхідно надавати на полях карти або в робочому зошиті.

Фактичне положення і дії військ наносяться умовними знаками суцільною лінією, а дії, що передбачаються, а також дороги, аеродроми та інші спорудження, які будуються, переривчастою лінією (пунктиром); фальшиві райони, рубежі, фальшиві спорудження та об’єкти позначаються зеленим кольором і доповнюються літерою „Ф” усередині знака або поряд із ним. Запасні райони розташування військ і запасні позиції позначаються переривчастою лінією (пунктиром) з літерою „З” усередині знака або поряд із ним (рис.12.12).

Позначення дійсного положення підрозділу12.12. Позначення дійсного положення підрозділу (а), запланованих дій (б), фальшивого (в) і запасного районів (г)

При нанесенні на робочу карту кількох положень підрозділу (частини) за даними на різний час або для більшої наочності нанесеної на карту обстановки, умовні знаки дозволяється доповнювати штрихами, пунктирними лініями, крапками або підтушовувати кольорами (рис. 12.13).

 Нанесення на карту положення підрозділу12.13. Нанесення на карту положення підрозділу на визначений час

Час, до якого відноситься те чи інше положення військ, указується під найменуванням підрозділу (частини) або в рядок. Ці підписи в окремих випадках можуть бути зроблені на вільному місці карти зі стрілкою від напису до умовного знака. Всі підписи необхідно наносити паралельно до нижньої (верхньої) рамки робочої карти. Літери і цифри пишуть без зв’язок, погоджуючи їх розмір з масштабом карти та величиною військового підрозділу (частини).

Контури ліній умовних знаків узгоджуються за накресленням із рельєфом і контурами об’єктів місцевості (рис. 12.14), а підписи, які відносяться до тактичної обстановки, розташовуються паралельно до північної (південної) сторони рамки робочої карти або координатної сітки.

Нанесення на карту лінійних умовних знаків 12.14. Нанесення на карту лінійних умовних знаків відносно об’єктів місцевості

Умовні знаки похідних колон необхідно наносити поруч з умовними знаками доріг, щоб не затемнювати клас доріг та їх характеристики (рис.12.15).

 Нанесення на карту похідних колон12.15. Нанесення на карту похідних колон підрозділів відносно доріг