Порядок і методика вивчення та оцінки елементів місцевості за картою

підручник Військова топографіяСкачать «Військова топографія» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Послідовність вивчення та оцінки місцевості за топографічними і спеціальними картами та іншими довідковими матеріалами залежно від обставин, що склалися, як правило, розпочинається з вивчення рельєфу.

Рельєф. Основними джерелами отримання відомостей про рельєф для вивчення та оцінки його тактичних властивостей є топографічні карти, геолого-географічні та геоморфологічні описи а також аерофотознімки району бойових дій.

Вивчення рельєфу за картою починається з визначення загального характеру нерівностей тієї ділянки місцевості, на якій належить виконувати бойове завдання. При цьому встановлюють наявність, розташування і взаємний зв’язок найбільш характерних для даної ділянки типових форм і деталей рельєфу; визначають їх вплив на умови прохідності, спостереження, ведення вогню, маскування, орієнтування та організацію захисту від усіх видів зброї.

Загальний характер рельєфу можна визначити за густотою та накресленням горизонталей, умовними знаками значних за розмірами форм рельєфу, які не відображаються горизонталями, позначками абсолютних і відносних висот тощо.

Детальне вивчення рельєфу місцевості полягає у визначенні висот і взаємного перевищення висот точок місцевості; виду, напрямку та стрімкості схилів; характеристик (глибини, ширини та довжини) лощин, ярів, водориїв та інших деталей рельєфу, які не відображаються горизонталями.

Звичайно, що повнота і детальність вивчення рельєфу за картою буде залежати від характеру поставленого бойового завдання. Наприклад, визначення стрімкості, висоти і довжини схилів буде потрібно при визначенні умов прохідності та у виборі маршруту руху; визначення полів невидимості буде потрібно при веденні розвідки спостереженням, здійсненні прихованих маневрів підрозділу під час бою і визначенні потайних підходів до переднього краю оборони противника.

Так, для вивчення загального характеру рельефу про будову поверхні великих територій доцільно залучати дрібномасштабні карти. Прохідність місцевості, її захисні властивості та умови маскування, що залежать від рельєфу, доцільно вивчати за картами середніх масштабів, а умови ведення вогню, спостереження й інженерного обладнання місцевості краще вивчати за великомасштабними картами.

Для детального вивчення прохідності місцевості на окремих ділянках маршруту руху, визначення небезпечних ділянок у гірській місцевості (можливих обвалів каміння і сходження снігових лавин), місць для розташування командно-спостережних пунктів, побудови бойових порядків, а також з метою вивчення характеру оборони противника, крім топографічних карт, необхідно використовуються аерофотознімки різних масштабів.

Дані про рельєф району майбутніх бойових дій, отримані в результаті вивчення топографічних і спеціальних карт, різних описів та аерофотознімків доповнюються даними розвідки місцевості.

Впровадження у військах сучасних комп’ютерних технологій дозволяє використовувати цифрові моделі місцевості (рис. 13.1а) та цифрові моделі рельєфу (рис. 13.1б), які надають можливість на екрані монітора розвертати моделі у будь-якому напрямку і вивчати їх у необхідному ракурсі, що надає можливість найбільш детально вивчити місцевість району бойових дій та її рельєф. Але при цьому треба зазначити, що використання таких моделей на сьогоднішній день можливе лише вищою ланкою управління військами. Їх виготовлення потребує значних матеріальних затрат і часу, що в умовах сучасного швидкоплинного бою є не завжди можливим.

Цифрові моделі місцевості13. 1. Цифрові моделі: а) місцевості; б) рельєфу

Населені пункти вивчаються й оцінюються командирами підрозділів за великомасштабними топографічними картами, на яких точно нанесені всі наявні на місцевості міські та сільські поселення, а також зазначені їх адміністративне значення і кількість жителів у них.

З карти можна отримати більшість даних, необхідних для загальної оцінки тактичних властивостей населених пунктів. За кількістю населених пунктів, їх типом та розміщенням визначають ступінь обжитості району.

 Основними показниками тактичних властивостей населених пунктів є їхня площа та конфігурація, характер планування і забудови, наявність орієнтирів і підземних споруд, а також характер місцевості на підступах до кожного населеного пункту.

Населені пункти у всіх видах бою мають важливе значення, особливо великі міста, від оволодіння яких під час наступу або утримання в обороні залежить, як правило, кінцева мета бою чи операції. Наприклад, складність наступу у великих містах полягає в організації бойових дій підрозділів різних родів військ та їх взаємодія за оволодіння кварталами і кожним будинком окремо при обмеженому застосуванні танків, артилерії та інших бойових засобів. Підтримка бойових дій підрозділів авіацією у великих містах значно ускладнена, а часом і неможлива. Під час наступу обмежені умови прохідності, ведення вогню, орієнтування, спостереження, ускладнюється розвідка, підвезення боєприпасів і, головне, здійснення маневрів резервами у ході бою.

Систему оборони в містах значно посилюють наявність в них кам’яних та залізобетонних наземних і, особливо, підземних споруд (комунікаційних та водогінних трубопроводів, тунелів та підвальних приміщень промислових підприємств і будівель), які можуть бути використані для укриття військ та здійснення потайних маневрів підрозділів для посилення загальної оборони міста.

На бойові дії військ значно впливатиме рельєф міської території на горбкуватій (особливо у гірській) місцевості, який затруднює застосування танків, проте сприяє організації стійкої протитанкової оборони. Значно полегшує оборону міста наявність у ньому річок, каналів та інших водних перешкод. Особливо складними перешкодами для військ у великих містах є кам’яні, бетонні та залізобетонні набережні річок і каналів. Важливе значення має також характер місцевості у передмісті, де створюються зовнішні смуги оборони міста. Наявність у передмісті зручних для оборони рубежів, водних та інших перешкод посилює загальну оборону міста та затруднює наступ.

Бій у місті ведеться, як правило, уздовж вулиць та провулків, якими здійснюється просування і маневр військ під час наступу, а також вогнева підтримка підрозділів. Вузькі вулиці та провулки у щільнозабудованих кварталах можуть бути легко пристосовані до оборони і утримання їх малими силами, а також здійснення ними несподіваних маневрів невеликими підрозділами під час бою. Широкі вулиці у рідкозабудованих кварталах полегшують маневр підрозділів під час наступу із використанням усіх видів бойової техніки, у тому числі танків і артилерії. Особливо важливого значення набувають площі та перехрестя декількох вулиць, утримання яких у бою суттєво полегшує маневр резервними підрозділами вздовж вулиць. Площі та перехрестя вулиць зручні для влаштування вогневих позицій артилерії та інших вогневих засобів.

Більшість даних, необхідних для загальної оцінки тактичних властивостей населених пунктів, можна отримати за великомасштабними картами. Проте для детального вивчення великих населених пунктів необхідно використовувати аерофотознімки, дані різних видів розвідки, плани міст та, особливо, довідки про них.

Наприклад, у довідці до плану міста надається детальна характеристика його планування і забудови; матеріал та кількість поверхів будівель у місті; наявність підземних споруд (метро, тунелів, шахт, водогінних та інших комунікаційних трубопроводів); вказуються значні водні перешкоди, переправи через них та водний режим річок; особливі кліматичні умови даної території протягом року, а також наявність комунальних та лікувальних закладів, які можуть бути використані військами для своїх потреб.

Дорожня мережа. Розвиненість дорожньої мережі та стан доріг визначають умови прохідності місцевості та можливості ефективного використання бойової техніки й іншого транспорту при здійсненні маневрів.

 Дорожня мережа вивчається та оцінюється командирами підрозділів у всіх видах бою. Ступінь деталізації її вивчення та оцінки залежать від виду бою і поставленого бойового завдання.

Вивчення дорожньої мережі виконується за топографічними картами, на яких точно відображаються всі залізниці й автомобільні дороги, їх кількісні та якісні характеристики. Проте при вивченні дорожньої мережі за картами різних масштабів слід пам’ятати, що автомобільні дороги без покриття на картах масштабів 1:10 000-1:50 000 відображають всі, а на карті масштабу 1:100 000 – з відбором; ґрунтові дороги (путівці) на картах масштабів 1:10 000 і 1:25 000 відображають всі, а на карті масштабу 1:50 000 – з відбором. На каpтах масштабу 1:200 000 з густою мережею доріг обов’язково наносяться тiльки автомобільні дороги з покриттям.

При вивченні дорожньої мережі додатково до карт використовують аерофотознімки і дані розвідки, які дозволяють отримати найбільш повні дані про стан дорожньої мережі. Для більш детального вивчення дорожньої мережі варто залучати також спеціальні описи і довідки про місцевість.

Наприклад, для кращого вивчення та оцінки доріг і маршрутів руху рекомендується залучати топографічні карти масштабу 1:200 000, на які наносяться важливі відомості про дорожню мережу, яких немає на інших картах, а саме: додаткові характеристики матеріалу і товщини покриття автомобільних доріг; характеристики дорожніх споруд та відстані між населеними пунктами і розвилками доріг; ділянки автомобільних доріг з великими ухилами (8% і більше) та з малими радіусами поворотів (25 м і менше), а у довідці надається характеристика ґрунтових доріг та їх прохідність після опадів. Про залізниці у довідці надаються дані про найбільші ухили, мінімальні радіуси поворотів, типи рейок і шпал, допустимий тиск на вісь, вид тяги, кількість і довжина  залізничних колій на станціях, від чого залежить їх пропускна властивість і максимальна довжина потягів.

Для перевезення великої кількості військ і вантажів при вивченні доріг визначається їх прохідність, яка визначається часом, протягом якого можлива їх експлуатація без здійснення ремонту та призупинення руху, а також їх пропускна властивість, яка дозволяє максимально допустиме інтенсивне (як правило, в одному напрямку) пересування військ дорогами за одиницю часу (добу, годину). Приблизна пропускна властивість доріг за різних видів місцевості наведена у табл. 13.1.

 

Категорія доріг

 

Види місцевості:
рівнинна горбиста гірська
Пропускна властивість доріг, маш./г
Автодороги з асфальтобетонним і цементобетонним покриттям 415-570 370-515 290-400
Автодороги з гравійним та щебеневим покриттям 310-430 290-400 250-340
Покращені ґрунтові дороги 140-185 120-170 100-120
Ґрунтові дороги (путівці) 105-140 90-120 70-100

При вивченні дорожньої мережі визначаються та аналізуються маршрути для висування і розгортання військ, допустима швидкість руху колон дорогами різних класів, вантажопідйомність мостів, шляхопроводів та інших дорожніх споруд, які в першу чергу можуть бути зруйновані або пошкоджені під час ведення бойових дій. Швидкість руху залежить також від метеорологічних умов і часу доби. Спостереженнями встановлено, що середня швидкість руху змішаних колон вночі за умов світломаскування, та особливо, через складні погодні умови (туман, хурделиця, ожеледь тощо) навіть на автомобільних дорогах з новим покриттям буде меншою від денної. Такі умови вдвічі знижують і пропускну властивість доріг.

Вивчаючи дорожню мережу, необхідно також враховувати, що пересування військ, як правило, здійснюється колонами, досить часто з різноманітним складом бойових і транспортних колісних та гусеничних машин з привалами та денним відпочинком для особового складу, дозаправкою транспорту тощо. Тому середня швидкість руху підрозділів (частин) автомобільними дорогами у колонах завжди буде нижчою від фактичної середньої швидкості руху одиночних машин. Середня швидкість руху військ у змішаних колонах вдень, залежно від типу покриття дороги та її стану, наведена у табл. 13.2.

Крім цього необхідно враховувати, що пропускна властивість окремих доріг зменшується також на ділянках з ушкодженнями, малими радіусами поворотів та зі значними ухилами; на ділянках, що допускають рух тільки в одному напрямку; на вузьких мостах і перехрестях доріг; на станціях і роз’їздах; у населених пунктах з вузькими вулицями тощо. Тому пропускна властивість доріг визначається наявністю на маршруті руху ділянок з найменшою пропускною спроможністю.

В результаті детального вивчення дорожньої мережі маршрути необхідно обирати дорогами вищих класів із мінімальною протяжністю і, бажано, повз великих населених пунктів і залізничних станцій. Обрані маршрути повинні забезпечувати високу швидкість руху колон; бути малопомітними для противника; дозволяти швидке розосередження колон при раптовому зіткненні з противником; виключати можливість ураження колон зброєю потужної руйнівної сили, або у разі застосування противником авіації при пересуванні паралельними маршрутами, а також мати зручні ділянки для привалів і відпочинку.

Т а б л и ц я  13.2

Категорія доріг Нове покриття Не відремонтовані покриття з ушкодженнями:
до 10% від усієї площі більше 10% від усієї площі
Середня швидкість руху, км/г
Автодороги з асфальтобетонним і цементобетонним покриттям 50 20-35 10-20
Автодороги з гравійним та щебеневим покриттям 50 20-30 10-20
Покращені ґрунтові дороги 30 10-20 5-12
Ґрунтові дороги (путівці) 25 8-15 5-10

В результаті детального вивчення та оцінки дорожньої мережі визначається їх відповідність нормативним вимогам військ і вплив на виконання конкретного бойового завдання.

Гідрографія. Водні об’єкти визначають ступінь пересіченості місцевості (особливо великі ріки, канали, озера і водосховища), які створюють непогані умови для організації стійкої оборони, водопостачання та здійснення перевезень по воді, проте негативно впливають на бойові дії військ у наступі.

Усі найважливіші відомості про об’єкти гідрографії можна отримати з великомасштабних топографічних і спеціальних карт, а необхідні додаткові  відомості – з аерофотознімків і описів, а також у результаті проведення розвідки місцевості.

За великомасштабними топографічними картами можна визначити загальний характер річкової мережі району і окремої водної перешкоди; основні характеристики долини і заплави ріки (ширину, глибину, розчленованість та стрімкість схилів, рельєф заплави); ширину і глибину русла, швидкість течії, ґрунт дна, характер берегів, наявність бродів, переправ і гідротехнічних споруд.

Під час вивчення та оцінки об’єктів гідрографії за картою слід пам’ятати, що стан місцевості вказується на рік знімання (оновлення) карти, а рівень води в ріках – на самий сухий період літа (в межень), коли рівень води в них мінімальний. Тому за іншої пори року, наприклад, навесні або восени під час повеней або паводків, деякі характеристики рік можуть відрізнятися від позначених на карті. В таких випадках використовують великомасштабні аерознімки, за якими визначають ширину ріки у місці її форсування, стан заплави і місцевості, що прилягає до ріки.

При вивченні за картою рік, каналів, озер та інших водоймищ, окрім ширини, глибини, швидкості течії та інших характеристик, встановлюють наявність гідротехнічних споруд, поромних переправ та їх характеристики, а також бродів і ділянок ріки, зручних для форсування.

Інколи на картах в характеристиках рік ґрунт дна може бути не вказаний, але його можна визначити за вказаною швидкістю течії (табл.13.3.)

Швидкість течії ріки, м/с Можливий ґрунт дна
0,1-0,2 намул
0,2-0,5 пісок
0,5-1,0 крупний пісок
1,0-1,5 щільна глина, гравій
Більше 1,5 велике каміння, галька

Проте, цих даних для повної оцінки району бойових дій може бути недостатньо. Військам додатково потрібні відомості про водний і тепловий режим об’єктів гідрографії, товщини льоду і снігу на них, наявність пологих берегів і достатньої глибини акваторій великих водоймищ для підходу переправних засобів до берегів під час висадки десанту.

В таких випадках для отримання додаткових відомостей про ріки необхідно залучати лоцманські карти і лоції (на судноплавні ріки), спеціальні географічні і гідрологічні описи і довідники, а також довідку про місцевість карти масштабу 1:200 000, у якій надаються додаткові відомості про водний режим водоймищ та їх особливі кліматичні умови протягом року (рівень води під час паводків і повеней, товщину льоду та його тривалість взимку тощо). Крім цього, в кожному конкретному випадку необхідно постійно вести розвідку місцевості.

В результаті вивчення і оцінки гідрографії необхідно зробити висновки про її вплив на бойові дії військ, тобто будуть вони чи ні перешкодами і завадами під час наступу, вигідними рубежами для оборони, додатковими шляхами для підвозу і евакуації, джерелами водопостачання тощо.

Ґрунтово-рослинний покрив. При вивченні за картою ґрунтово-рослинного покриву встановлюють наявність і визначають характеристики лісу, чагарників, боліт, пiскiв та інших елементів ґрунтово-рослинного покриву, які можуть суттєво вплинути на умови прохідності, маскування, спостереження та можливості захисту особового складу і бойової техніки.

Рослинний покрив суттєво впливає на бойову діяльність військ як у наступі, так і в обороні. Зі всіх видів рослинності на бойові дії військ найбільший вплив мають ліси. В лісі обмежена прохідність бойових і транспортних машин, дальність видимості, ускладнюється спостереження, знижується дальність радіозв’язку й ефективність вогню з усіх видів зброї, утруднюється орієнтування, цілеуказання, корегування вогню, значно ускладнюється управління військами та їх взаємодія. Проте ліси мають надійні маскувальні та захисні властивості, а також сприяють здійсненню прихованих від спостереження противником маневрів у ході бою.

Тактичні властивості лісу залежать від складу насаджень, віку, висоти та товщини стовбурів, а також густоти насаджень та упорядкованості лісу. Для їх вивчення використовують великомасштабні карти, на яких надаються детальні відомості про кількісні та якісні характеристики лісу. При цьому треба мати на увазі, що однією із найважливіших характеристик лісового масиву є його упорядкованість, на що вказують наявність у ньому доріг і просік; поділ масиву лісу на квартали; відсутність сухостою і бурелому,  тому в упорядкованому лісі набагато легше орієнтуватися, пересуватися і вести бойові дії, ніж у лісах, що заросли чагарниками та в яких незначна кількість доріг і просік.

Тактичні властивості лісу багато в чому залежать від рельєфу місцевості та наявності річок, які розчленовують лісові масиви; характеру ґрунтів та їх зволоженості, а також пори року, на що необхідно звертати увагу при вивченні лісу за картою.

Ґрунтовий покрив під час ведення бойових дій впливає на прохідність місцевості, умови інженерного обладнання місцевості, особливості радіаційного зараження та інші тактичні властивості місцевості.

Особливість вивчення тактичних властивостей ґрунтів полягає у тому, що на топографічних картах відображаються лише ті ґрунти, які мають особливі форми мікрорельєфу і відрізняються за зовнішнім виглядом від ґрунтів навколишньої місцевості (піски, болота, солончаки, глинисті та купинясті поверхні тощо).

Тому, прохідність ґрунтів для різних видів транспорту визначається за топографічними картами, зазвичай, за непрямими ознаками – за зображенням рельєфу, рослинності та водним об’єктам, враховуючи при цьому фізико-географічні умови, особливості пори року та погодні умови. Так, наприклад, вивчаючи прохідність боліт за накресленням умовних знаків на карті, при визначенні їх прохідності необхідно враховувати, що в період дощів і в бездоріжжя прохідні болота можуть стати непрохідними, а взимку важко прохiднi болота можуть бути легкопрохідними.

Додаткові відомості про ґрунти можна отримати з довідки про місцевість та схеми ґрунтів топографічної карти масштабу 1:200 000, а також за результатами розвідки місцевості.

Оскільки на бойові дії військ топографічні елементи впливають по різному, як окремо, так і в своїй сукупності в різних фізико-географічних районах, з урахуванням пори року та інших умов, для їх детального вивчення та оцінки необхідно залучати не тільки топографічні карти і довідку про місцевість, але й використовувати аерофотознімки місцевості, дані топографічної, інженерної та інших видів розвідок.