Відновлення втраченого орієнтування

підручник Військова топографіяСкачать «Військова топографія» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Відомо, що ведення бойових дій вночі являє собою значні складнощі, а тому на складній для орієнтування місцевості у деяких випадках може статися так, що під час орієнтування вночі назначений завчасно на карті орієнтир дійсно відсутній на місцевості (в результаті ведення бойових дій або застарілості карти) і якщо відновити орієнтування не вдалося, тобто з’ясувалась невідповідність дійсної місцевості тій, що зображена на карті – це ознака того, що підрозділ насправді втратив орієнтування. В цьому випадку подальше виконання бойового завдання залежить від навичок та уміння командира підрозділу якомога швидше відновити орієнтування.

Складність у відновленні втраченого орієнтування вночі значно зростає на закритій, сильнопересіченій місцевості, на місцевості з незначною кількістю орієнтирів або на місцевості, що зазнала значних змін в результаті бойових дій. У таких випадках використовують наступні способи відновлення орієнтування:

  • вихід на орієнтир;
  • графічний спосіб;
  • обернена засічка за світловими (звуковими) сигналами;
  • за небесними світилами.

Вихід на орієнтир. Відновлення втраченого орієнтування підрозділом, що діє поблизу значного за розмірами або характерного місцевого предмета (населеного пункту, дороги, річки, узлісся, яру) складнощів собою майже не являє. Для цього, зазвичай, достатньо підійти якомога ближче до лінійного орієнтира (дороги, річки, лінії електропередачі, яру) і, рухаючись поздовж такого орієнтира, відшукати характерні точки місцевих предметів, таких як роздоріжжя, характерний поворот річки, різкий згин лісу, початок яру, або знайти характерні пересічення таких об’єктів.

Графічний спосіб. Для відновлення орієнтування цим способом визначають і намічають на карті дальню межу пошуку, яку підрозділ однозначно не міг пройти, а потім ближню межу, яку впевнено пройшов (рис. 14.21).

Відновлення орієнтування графічним способом14.21. Відновлення орієнтування графічним способом

Обидві межі накреслюють на карті радіусами від попереднього орієнтира. Радіус дальньої межі пошуку дорівнює відстані, яка пройдена від попереднього орієнтира, а радіус ближньої межі – на чверть менше. Таким чином позначають на карті смугу пошуку свого місцезнаходження. Після цього компасом визначають азимут напрямку руху підрозділу від попереднього орієнтира, накреслюють його на карті і з цього місця починають пошук орієнтира у межах накресленої смуги.

Після ретельного звірення карти з місцевістю і обстеження пошукової смуги у більшості випадків точка стояння визначається впевнено. У тому випадку, якщо точка стояння не визначена, пошуки необхідно розширити назад і в сторони.

Обернена засічка за світловими (звуковими) сигналами. Цей спосіб використовується тоді, якщо є можливість отримати такі сигнали від командирів сусідніх підрозділів, які не втратили орієнтування.

У цьому випадку карту ретельно орієнтують за компасом, на якій завчасно позначають відому точку стояння командира сусіднього підрозділу (точку подачі сигналу) і засобами зв’язку запрошують подачі вертикального світлового сигналу (прожекторами, трасуючими кулями крупнокаліберних кулеметів, сигнальними ракетами тощо), а за умов обмеженої видимості (дощ, туман, хуртовин, задимлена місцевість) – звукових (вибухових) сигналів.

Після подачі сигналу за допомогою візирної лінійки на карті якомога швидше прокреслюють напрямок на себе. Так само наносять напрямок після подачі відповідного сигналу від іншого сусіда. Накреслені лінії дозволяють достатньо точно визначити точку стояння, після чого необхідно переконатися у правильності її визначення за навколишніми предметами і продовжити виконання поставленого завдання.

За небесними світилами. Відновлення орієнтування цим способом полягає у визначенні положення будь-якого небесного світила (Місяця, відомої яскравої зірки) перед початком руху та на кінцевій точці складного для орієнтування маршруту руху. Виконується це у наступній послідовності.

На вихідній точці карту орієнтують за компасом і прокреслюють на ній вісь руху АВ (рис.14.22). На ретельно зорієнтовану за допомогою компаса і закріплену карту в точці А  прикладають компас на прокреслену лінію так, щоб нуль компаса (північ) був спрямований у напрямку руху. Компасом визначають магнітний азимут на небесне світило, проектуючи його положення прямовисною лінією на віддалений орієнтир, і записують на карті час визначення, а також показання спідометра машини.

Після подолання маршруту, на кінцевій точці В роботу повторюють, як і на точці А, тобто знову на зорієнтованій і закріпленій карті визначають магнітний азимут на те саме світило і записують час визначення і показання спідометра. Після цього до різниці визначених магнітних азимутів на обох точках додається поправка за переміщення світила по небосхилу за час (період) руху від точки А до В, яка дає шуканий кут відхилення.

Величину поправки визначають, виходячи з того, що світила (крім Полярної зірки) переміщуються по небосхилу на 15° за годину. Визначений кут поправки прокреслюють на карті праворуч від осі руху, якщо отриманий результат зі знаком ,,плюс” і ліворуч, якщо результат зі знаком ,,мінус”, після чого на карті відкладають пройдений шлях за показаннями спідометра.

 Таким чином визначають на карті район свого місцезнаходження, а пошуки точки стояння в районі визначають шляхом ретельного звірення карти з місцевістю.

Відновлення втраченого орієнтування за небесним світилом14.22. Відновлення втраченого орієнтування за небесним світилом