Архив рубрики: Туризм и отдых

Місто Новгород-Сіверський

Новгород-СіверськийСкачать  «Новгород-Сіверський - план міста»

Скачать «Карты городов и областей Украины» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Новгород-Сіверський – адміністративний центр Новгород-Сіверського району Чернігівської області,  місто обласного значення, розташоване на високому правому березі р. Десна (ліва притока Дніпра), за 176 км на північний схід від обласного центру. Населення міста (на 01.01.2021 р.) становить 12 647 осіб.

Місто Новгород-Сіверський

Новгород-Сіверський – одне із найстаріших міст України, історія якого створювалася протягом століть. Датою народження Нового міста є 989 рік. Сталося це за часів Володимира Святославича, коли  князь наказав будувати міста-фортеці для захисту своїх  земель від печенігів. 988 роком, у «Повісті минулих літ» позначено, що інший великий київський князь Володимир, хреститель Київської Русі, наказав будувати міста «на Десні, на Острі і на Рубежі, на Сулі і на Стугні», щоб поставити надійний заслін постійним набігам кочівників. На місці колишнього сіверянського городища, на найвищому і найкрутішому пагорбі придеснянських схилів невідомі будівничі звели укріплення. І так уже сталося, що історія міста пов'язана з численними війнами, під час яких місто зазнавало нещадних руйнувань.

Сторінка історії (з Енциклопедії історії України, т. 7):

Новгород-Сіверський у середньовічних джерелах згадується як Новий Город, Новгородок.

У середньовіччя місто розвивалося навколо городища на Замковій горі (дитинця-замку) – високого (50 м над рівнем річки) і невеликого за площею (у минулому – до 3 га) останця, відокремленого від плато ярами й ровом. Територія на плато на пд. від Замкової гори (окольний город/місто площею 30 га) у 12–18 ст. була оточена 2-ю лінією укріплень. За 2 км вниз за течією Десни розташований Новгород-Сіверський Спасо-Преображенський монастир, територія якого була заселена з 11 ст.

Місто Сновськ

Місто СновськСкачать  «Сновськ - план міста»

Скачать «Карты городов и областей Украины» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Сновськ (1935-2016 рр. – Щорс) – місто в новоутвореному Корюківському районі Чернігівської області, розташований на півночі області, на лівому березі річки Снов (права притока Десни), за 72 км на північний схід від обласного центру. Залізнична станція на лінії Гомель-Бахмач. Населення міста (на 01.01.2021 р.) становить 10 825 осіб.

Сторінка історії

Там, де розкинулося сучасне місто Сновськ, був густий ліс. Після реформи 1861 року тут оселився селянин на прізвище Корж, який заснував хутір. У 70-х роках XIX ст., в перший період піднесення залізничного будівництва в Росії, поблизу хутора пролягла Лібаво-Роменська залізниця. У липні 1874 року почала діяти залізнична дільниця Гомель-Бахмач, на якій були відкриті станція Сновська, названа так від річки Снові, й паровозне депо на 9 локомотивів. Відтоді маленький лісовий хутір, що опинився біля станції, почав швидко зростати. Тут оселялися робітники депо, машиністи, службовці, а також ремісники й торговці.

СновськДовгий час селище називалося за прізвищем першого поселенця Коржівкою. Наприкінці XIX ст. після відкриття в селищі поштового відділення воно стало називатися Сновськом і входило до складу Великощимельської волості Городнянського повіту Чернігівської губернії. 1897 року в селищі налічувалось 222 двори і 2424 жителі.

Наприкінці XIX - на початку XX ст. навколо Сновська широко велися лісорозробки. За 25 км від станції в с. Гуті Студенецькій працювало три лісопильні заводи. Значна частина лісу сплавлялася по річці Снові, решта вантажилася на станції. Зокрема, на Ромни щороку відвантажували в середньому 1,6 млн. пудів лісоматеріалів. У селищі працювало також кілька напівкустарних дрібних підприємств: тартак, паровий млин, чинбарні, миловарні, кондитерські.

Місто Прилуки

Місто ПрилукиСкачать  «Прилуки - план міста»

Скачать «Карты городов и областей Украины» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Прилуки – адміністративний центр Прилуцького району Чернігівської області, місто обласного значення, центр Прилуцької міської територіальної громади, розташоване на Полтавській рівнині (південь Чернігівської обл.) на берегах р. Удай, за 156 км на південний схід від обласного центру, залізничний та автомобільний вузол.

Місто ПрилукиПрилуччина багата на горючі корисні копалини (нафта, газ, торф), будівельну сировину (піски, глини) є бішофіт, водний розчин якого має цінні лікувальні якості.

Прилуки за соціально-економічним розвитком випереджають інші територіальні одиниці Чернігівщини, забезпечуючи близько тритини обсягів промислового виробництва області. Промисловий комплекс міста налічує підприємства, які представляють видобувну, легку, харчову, тютюнову, поліграфічну, хімічну, машинобудівну та інші галузі промисловості, а саме: ПРАТ А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки», ПАТ «Прилуцький завод «Білкозин»,ВАТ «Будмаш», ТОВ «Алітоні», ЗАТ «Прилуцька швейна фабрика»,

Ніжин туристичний

Ніжин туристичнийСкачать  карту «Нежин туристичний», 1:16 000

Скачать «Карты городов и областей Украины» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Нині Ніжин – один із промислових і культурних центрів північно-східного регіону України, є центром міської територіальної громади на території  Ніжинського району Чернігівської області.

Ніжин після Чернігова найкрупніше місто  Чернігівській області, його населення (на 01.01.2021 р.) становить 66 983 осіб.

Протягом XVІІ-XVІІІ ст. в Ніжині здійснювалося широке будівництво культових і громадських споруд. Сьогодні Ніжин – одне з небагатьох міст України, яке зберегло планування та забудову XVII-XVIII ст. і характерні риси свого історичного минулого. Лише на державному обліку перебуває 6 пам’яток археології, 55 – історії, 12 – монументального мистецтва. В місті є близько 300 історичних будівель, з яких понад 70 мають велику культурну та історичну цінність.

Пам’ятки архітектури національного значення:

  • Миколаївський Собор (1658 р.), вул. Батюка, 16;
  • Грецька Михайлівська церква (1714-1731 рр.), вул. Гребінки, 29;
  • Грецька Всіхсвятська церква (1760-1805 рр.), вул. Гребінки, 31;
  • Троїцька церква (1733 р.), вул. Гребінки, 35;
  • церква Іоанна Богослова (1752 р.), вул. Богушевича, 1;
  • купецький будинок (18 ст.), вул. Гребінки, 21;
  • споруди Благовіщенського монастиря: Благовіщенський собор (1716 р.), вул. Яворського, 2,
  • Петропавлівська церква з дзвіницею (1808 р.), вул. Гоголя, 12,
  • Ігуменський корпус з трапезною (1808 р.), вул. Небесної Сотні, 15,
  • келії (1790 р.), вул. Яворського, 2,
  • лавки (1790 р.), вул. Гоголя, 10;
  • Миколаївська церква (1743 р.) та Покровська церква (1757 р.) по вул. Покровська;
  • Введенський собор (1778 р.) та дзвіниця Введенського монастиря (19 ст.), вул. Овдіївська, 44-46;
  • ліцей графа І.А.Безбородька (1805-1817 рр.),
  • будівлі служб, каретника, стайні, житловий будинок ліцею, вул. Графська, 2;
  • Преображенська церква (1757 р.), вул. Московська, 14;
  • будівля Міської думи (18 ст.), вул. Студентська, 2;
  • пам’ятки архітектури місцевого значення: Хрестовоздвиженська церква (1775 р.), вул. Воздвиженська, 33;
  • Богоявленська церква (1721 р.), вул. Покровська, 20-а
  • об'єкти культурної спадщини (архітектура): аптека Лігди (1777 р.), вул. Московська, 2-б;
  • садиба Пелепонова (18 ст.), вул. Гребінки, 4;
  • грецький магазин (18 ст.), вул. Гребінки, 26;
  • готель для прочан Благовіщенського монастиря (кін. 18 ст.), вул. Небесної Сотні, 17;
  • грецьке Олександрівське училище (кін. 18 ст.), вул. Гребінки, 24;
  • Іллінська церква (18 ст.),
  • монастирські келії, готель для паломників та мури Введенського монастиря (19 ст.) вул. Овдіївська, 44, 46, 49;
  • кам’яниці (18 - поч. 19 ст.), вул. Гребінки, 9, 18, 20, 37;
  • вул. Яворського, 6;
  • житлові будинки (18 - поч. 20 ст.) по вул. Глібова, 5, 6, 10, вул. Гоголя, 6, 7-а, 15;
  • тюремний замок з флігелем (І пол. 19 ст.), вул. Покровська, 18;
  • садиба Макарова (І пол. 19 ст.), вул. Небесної Сотні, 11;
  • кав’ярня М.В. Стефаньєва (І пол. 19 ст.), вул. Яворського, 3;
  • церква Іоана Предтечі та торгові ряди (1842 р.), вул. Батюка, 16;
  • будинок Максимовича (19 ст.), вул. Батюка, 14;
  • будівля купецького зібрання (1899 р.), вул. Гоголя, 4;
  • синагога Золотницького (поч. 20 ст.), вул. Яворського, 10;
  • будинок почесного громадянина А.Левченка та контора державного казначейства (поч. 20 ст.), вул. Небесної Сотні, 18;
  • торгові ряди (поч. 20 ст.), вул. Московська, 3;
  • магазин (поч. 20 ст.), вул. Гоголя, 13а;
  • житлові будинок (1910-і рр.), вул. Яворського, 9;
  • перша міська електростанція (1914-1916 рр.), вул. Московська, 3;
  • будівля Держбанку (1950-ті рр.), пл. Заньковецької, 4;
  • житлові будинки (1950-ті рр.) по вул. Гоголя, 2, 2-а, 6-а тощо.

 

На території міста Ніжин знаходиться декілька археологічних пам’яток, а саме:

  • літописне місто Уненіж (розташовано в урочищі «Городок»)
  • літописне місто Ніжатин (займає ділянку лівого берега р.Остер. Пам’ятка складається з городища (ур. Замок) та окольного міста. Територія пам’ятки обмежена  вул. Небесної Сотні, Б.Хмельницьекого, парком Т.Г.Шевченка, площею Івана Франка, вул. Шевченка)
  • Нове місто (займає ділянку правого берега р.Остер, його територія обмежена вул. Тургенєва, Редькінською, Чернігівською)

В місті є численні пам'ятники багатьом видатним землякам, у т. ч. пам'ятник М.Гоголю - перший у колишній Російській імперії (1881, скульп. П.Забіла).

Місто Ніжин

Місто Ніжин Скачать  «Нежин - план города», 1:10 000

Скачать «Карты городов и областей Украины» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Ніжин - місто обласного значення в Чернігівській області, розташоване в центральній її частині на берегах річки Остер (ліва притока Десни), за 83 км на південний схід від обласного центру та за 126 км від столиці м. Києва.

Ніжин – одне із стародавніх міст України, визначний центр українського козацтва. Існують численні свідчення про те, що місцевість, на якій розташоване сучасне місто Ніжин, була заселена ще в глибокій давнині. Про це свідчать, зокрема, знайдений поблизу Ніжина у 1873 р. так званий «Пашківський скарб» – найбільша в Україні знахідка давньоримських динарів ІV ст., а також  виявлене археологами давньоруське поселення  Х-ХІ століть та Ніжинський скарб доби Володимира Великого, знайдений у 1852 р. на  території історичного передмістя Магерки. Крім того, на території міста виявлено поселення епохи бронзи  (2 тис. до н.е.), ранньослов’янські (3-5 ст.), курган (2-1 тис. до н. е.).

Ніжин

Сторінка історії (з «Енциклопедії історії України», том 7):

«Попередниками Ніжина є 2 давньоруських городища, які ототожнюють з "городами", згаданими в Іпатіївському літописі. Імовірно, перше городище (кін. 10–13 ст., в історичному центрі сучасного міста на лівому березі Остра; на поч. 17 ст. відоме як Ніжинське городище) – це Ніжатин (згадується під 1135 і 1147); друге городище (12–13 ст., в урочищі Городок на східній околиці сучасного міста на правому березі Остра) – це Уненіж (згадується під 1147). Ніжатин належав Переяславському князівству, а Уненіж – Чернігівському князівству. Обидва населені пункти були знищені під час монголо-татарської навали, скоріш за все 1239. За археологічними даними, у 2-й пол. 13–14 ст. на околицях сучасного міста існували

Мена – план міста

Мена - план містаСкачать  «План міста Мена»

Скачать «Карты городов и областей Украины» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Мена - місто в Чернігівській області (статус міста з 1966 р.), розташоване в північній її частині на березі річки Мена (притока Десни), за 68 км на схід від обласного центру. З 1932 по травень 2017 рр. місто було адміністративним центром Менського району.

Мена

Сторінка історії (з «Енциклопедії історії України»  том 6):

«Археологічними дослідженнями виявлені залишки поселення бронзового віку, юхновської к-ри, часів Київської Русі, городище 11–12 ст., а також 7 курганів, серед яких – "Юркова могила" 11–12 ст.

Щодо дати заснування міста існує дві точки зору. У «Брокгауза и Ефрона энциклопедическом словаре», у першому виданні "Української радянської енциклопедії", "Енциклопедії українознавства", у "Топонімічному словнику-довіднику Української РСР" М.Янка та ін. джерелах з посиланням на Лаврентіївський літопис називається 1066. Однак більшість дослідників пов'язує початок міської історії Мени з 1408, коли вона перебувала у складі Великого князівства Литовського. З 1618 – у складі Речі Посполитої (належала А.Киселю). У 1-й пол. 17 ст. в Мені була фортеця із земляним валом і стінами з дубових колод. Фортеця мала 3 проїзних воріт, 12 башт. У менській фортеці був замок черніг. (з 1646 – київ.) каштеляна А.Киселя.

У період національно-визволительної війни українського народу серед. 17 ст. повстанці Мени і околиць розгромили замок, вигнали польських ставлеників і влилися у військо Б.Хмельницького. У серед. 17 ст. для захисту від татарських нападів споруджено земляний вал з дубовою стіною, 3-ма брамами і 2-ма баштами; укріплення мало 7 виходів до річки. 1654 Мена стала сотенним містечком спочатку Ніжинського полку, а потім – Чернігівського полку.

План міста Чернівці

План міста Чернівці Скачать карту  «План міста Чернівці», 20 000

Скачать «Карты городов и областей Украины»  бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт