Карта реки Стырь №5: Вараш (Кузнецовск) – Заречное – Иванчицы (Украина) – Ладорож (Беларусь) – Остров»

Карта реки Стырь №5: Вараш (Кузнецовск) – Заречное – Иванчицы (Украина) – Ладорож (Беларусь) – Остров» Скачать «Карта реки Стырь №5:  г.Вараш (Кузнецовск) – Стар.Рафаловка – Бабка – Сопачов – Диброва – Щеков – Крымно – Мульчицы – Бышляк – Вел.Телковичи – Млынок – Новоселки – Мал.Телковичи – Приветовка – Волчицы – пгт Заречное – Иванчицы (Украина) – Ладорож (Беларусь) – Остров» 

Скачать «Карты рек для водного туризма: Днепр, Десна, Днестр, Южный Буг и др.»  бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

На сьогодні поверхневі води басейну р. Стир представлені звивистими, місцями спрямленими, рівнинними річками, меліоративними каналами, озерами, а також численними водоймами антропогенного походження.

Режим та характер поверхневих вод басейну р. Стир визначається природними чинниками. Згідно гідрологічного районування поверхневих вод України води басейну р. Стир належать до двох гідрологічних областей. Верхів’я та середня течії знаходяться у західній області достатньої водності (Волинській підобласті достатньої водності та Верхньоприп’ятсько-Бузькій підобласті надмірної водності), пониззя в поліській області надмірної водності Для обох областей характерний мішаний режим живлення, з переважанням снігового (40-60% за рік), яскраво виражена весняна повінь, літньо-осіння та зимова межень, нечасті дощові паводки, переважно в теплий період року.

Річки - це найважливіша складова поверхневих вод басейнової системи. Природна річкова мережа у межах басейну Стиру найбільш збереглася на підвищених ділянках басейну, райони ж низинним рельєфом зазнали суттєвих змін внаслідок впливу широкомасштабних меліорацій, що проводилися в минулому столітті. Річок з довжиною понад 10 км в басейні налічується 26 . Найбільші з них Стир, Іква, Стубла, Кормін, Слонівка, Пляшівка, Радоставка та ін.

Карта реки Стырь №4: Боровичи – Колки – Стар.Чарторийск – Хряск – Вараш – Стар.Рафаловка

Карта реки Стырь №4: Боровичи – Колки – Стар.Чарторийск – Хряск – Вараш – Стар.РафаловкаСкачать «Карта реки Стырь №4: Незвир – Боровичи – Копылье – пгт Колки – Семки – Куликовичи – Новоселки – Стар.Чарторийск – Маюничи – Козлиничи – Балаховичи – Остров – Хряск – Заболотье – г.Вараш (Кузнецовск) – Стар.Рафаловка» 

Скачать «Карты рек для водного туризма: Днепр, Десна, Днестр, Южный Буг и др.»  бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

 Гідрографічна мережа басейну річки СтирЗ рельєфом тісно пов’язане формування гідрографічної мережі. Сучасна гідрографія басейну р.Стир - це звивисті, спокійні, з зарослим руслом річки і безліч прямих меліоративних каналів, спрямлених річок, а також різних водойм природного та штучного походження і боліт.

У межах верхів’я басейну р. Стир домінують швидкості течії близько 1 м/с, тому тут переважають процеси виносу речовин, в напрямку гирла, збільшуються площі мертвої зони, і в прибережній частині домінуючими стають процеси акумуляції. Окремі ділянки р. Стир у межах Малого Полісся (с. Пляшева, с. Мерва) та Полісся (с. Уріччя) характеризуються значними площами зони затишку та мертвої зони, для них характерне значне поширення водної та болотної рослинності.

Окрім цього у напрям гирла р. Стир спостерігаємо збільшення ширини русла та зменшення глибини його врізу, що спричинено особливостями геологічної будови підстилаючої поверхні та зменшенням похилів річки.

Заплава річки двостороння, у верхній і середній течії шириною 0,7—1,0 км, місцями розширюється до 3—4,5 км або звужується до 0,3—0,4 км, у верхів’ї місцями взагалі відсутня. У нижній течії переважна ширина заплави 2—4 км. У багатьох місцях межа заплави нечітко виражена - води річки зливаються з талими водами на прилеглих болотах. У гирловій частині заплава зливається з заплавою р. Прип'ять. До м. Луцьк заплава переважно суха, лучна з рівною поверхнею, слабко пересічена старицями, складена в основному суглинними і мулисто- глинистими ґрунтами. Виняток становить лише частина заплави у межах Малого Полісся, що зазнає підпору від Хрінницького водосховища, а також район Берестечка та Пляшевої. Нижче м. Луцьк велика частина заплави заболочена, спочатку вона лугова, а в міру наближення до гирла стає чагарниковою і зрідка лісовою; поверхня її вкрита купинами, пересічена старицями, протоками, рукавами, а також осушувальними канавами; ґрунти торф'янисті.

Русло, в основному, помірно і слабо звивисте, місцями у верхній і середній течії річки - сильнозвивисте, а на пригирлових ділянках пряме, переважно нерозгалужене (острови зустрічаються рідко і всі вони невеликих розмірів). У верхній течії русло, суцільно заросле водною рослинністю, у середній і нижній - заростає тільки біля берегів і, крім того, часто заростає верболозом.

Карта реки Стырь №3: Луцк – Рожище – Дубище – Боровичи

Карта реки Стырь №3: Луцк – Рожище – Дубище – БоровичиСкачать «Карта реки Стырь №3: Рованцы – г.Луцк – Милуши – Жидычин – Кульчин – Рокини – Валерьяновка – г.Рожище – Топольно – пгт Дубище – Вишенки – Сокол – Навоз – Незвир – Боровичи» 

Скачать «Карты рек для водного туризма: Днепр, Десна, Днестр, Южный Буг и др.»  бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

На формування території басейну річки Стир, як і будь-якого природно­антропогенного комплексу, впливає ряд чинників: геологічна будова, рельєф, клімат, поверхневі води, ґрунти, рослинний та тваринний світ, людина

Територія басейну р. Стир суттєво різниться за особливостями прояву фізико-географічних умов. В основі басейну залягають докембрійські кристалічні породи, які покриті тріщинуватими і сланцеватими відкладами силуру. Ближче до поверхні залягають відклади крейди - мергелі, крейда, вапняки. Крейдова товща у верхній і середній частинах басейну перекрита сірими пісками неогенового віку. Поверхневий шар складають четвертинні відклади, представлені мореною, флювіогляціальними пісками і суглинками, а у верхів’ї - потужними товщами лесу.

Рельєф басейну р. Стир характеризується рівнинною поверхнею з абсолютними висотами від 440 м ( гора Високий Камінь) до 135 м над рівнем моря в гирлі р. Простир. Верхів’я басейну це - височинна територія, що характеризується глибоко врізаними річковими долинами, густою мережею ярів і балок (густота яружно-балкової мережі складає 1-1,25 км на 1 км поверхні). У межах середньої частини басейну спостерігається поєднання горбисто-гривистого рельєфу та низовин. Пониззя басейну знаходиться у межах Поліської низовини, а саме Волинського Полісся, яке характеризується переважанням низького рельєфу, наявністю густої гідрографічної мережі зі слабким розчленуванням поверхні і малим поперечним і поздовжнім похилом, близьким заляганням ґрунтових вод і значною заболоченістю. Рельєф басейну створює сприятливі умови для прояву активності водного чинника.

Рельєф басейну р. СтирОсобливості геологічної історії визначили характер рельєфу басейну р. Стир, який загалом характеризується рівнинною поверхнею з абсолютними висотами від 440 м над рівнем моря у верхів’ї (гора Високий Камінь) до 135 м у гирлі р. Простир.

Верхів’я басейну це - височинна територія, що характеризується глибоко врізаними річковими долинами, густою мережею ярів і балок (густота яружно - балкової мережі складає 1-1,25 км на 1 км2 поверхні).

Карта реки Стырь №2: Сморжев – г.Берестечко – Хренниковское вдхр. – г.Луцк

Карта реки Стырь №2: Сморжев – г.Берестечко – Хренниковское вдхр. – г.ЛуцкСкачать «Карта реки Стырь №2: Сморжев – Стремильче – Мерва – Кутров – г.Берестечко – Старики – Солонев – Вербень – Перешиль – Гумнище (Хренниковское вдхр.) – Липа – Толпыжин – Щибин – Боремель – Набережное – Хренники – Лопавше – Лысин – Берестечко – Малево – Бильче – Красное – Ставров – Новое – Подлозцы – Тополье – Боремец – Лучицы – Вербаев – Яловичи – Боратин – Подгайцы – Рованцы – г.Луцк» 

Скачать «Карты рек для водного туризма: Днепр, Десна, Днестр, Южный Буг и др.»  бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

З XI ст. по річці Стир ходили судна, якими керували кілька чоловік, їх називали ком’яги – дерев’яні судна, довжина яких могла сягати 25 метрів, а ширина – 10. Тоді активно возили сіль з Прикарпаття до Києва. В районі Луцька з возів сіль перевантажували на ком’яги і везли вниз за течією до Прип’яті і далі. У нижній течії здійснювався сплав лісу плотами.

Періодично, в посушливе літо, на Волині відбуваються знахідки човнів-довбанок, які були одним із видів транспорту для наших предків (у Волинському краєзнавчому музеї в експозиції є два таких човна довжиною 5 і 7 метрів, але вони відносяться до XVII-XVIII ст.). Остання така знахідка сталась недавно за с.Старосілля –  12 метровий човен (ширина – 0,75 см,  глибина – до метра), який добре зберігся.

В наш час на території Украни річка Стир судноплавна від м.Луцьк до кордону з Білоруссю. На окремих відрізках Стиру і зараз можуть курсувати невеликі баржі. Судноплавство на річці Стир припинилося ще в дев’яностих роках минулого століття, останній офіційний сезон судноплавства  відбувся у 1996 році. Сьогодні  для приваблювання туристів в Луцьку планують відродити річкові прогулянки , щоб гості із річки Стир могли любоватись гарними краєвидами міста.

На Стирі створене Хрінницьке водосховище та Хрінницька ГЕС. Також водою річки обслуговується Рівненська АЕС - виконує роль водойми-охолоджувача станції.

Рівненська АЕС розташована на північному-заході Рівненської області, за 120 км від м. Рівне, на правому березі річки Стир. Такий вибір був зумовлений кількома причинами - низькою родючістю піщаних земель та великою віддаленістю від густозаселених територій. Будівництво почалось у 1973 р., а в 1980 р. введенно в експлуатацію перший енергоблок (ВВЕР-440) потужністю 420 тис. кВт (у 1981 р. ІІ блок (ВВЕР-440) потужністю 415 тис. кВт, 1986 р. - ІІІ блок (ВВЕР-1000) потужністю 1 млн кВт, 2004 р. -  ІV блок (ВВЕР-1000) потужністю 1 млн кВт). На сьогодні Рівненська АЕС має потужність  2 млн 835 тис. кВт (при КВВП – 74,2 %) та щорічно виробляє близько 19 млрд. кВт/год електроенергії (23% від виробництва всіма атомними електростанціями України, або 12,4% від загального виробництва електроенергії в країні), в середньому за  добу - 52.8 млн кВт/год.

При будівництві АЕС на місці с.Вараш  у 1977 р. виросло одне з молодих міст України – Кузнецовськ (на честь радянського розвідника,  Героя Радянського Союзу М. Кузнецова), в якому розквартирувалися як будівельники, так і обслуговуючий персонал станції. Сьогодні – це місто-супутник Рівненської АЕС, місто обласного значення Рівненської області з населенням 42,4 тис. осіб (2019). У зв’язку з декомунізацією у 2016 р. йому було повернуто попередню назву – Вараш.

Хрінницьке водосховищеХрінницьке водосховище створене у 1957 році для рекреації та рибогосподарських потреб ( запроектований об'єм води в 40 млн м³ ), розташовується на межі Рівненської та Волинської областей, на відстані 52 км від м. Луцька. Площа водяного дзеркала становить 18,3 км² (з них 16,26 км² (89%) на території Рівненщини), глибина – 2-6 м, біля греблі  – 8-10 м; довжина берегової лінії - 37 км, береги переважно пологі. За період свого існування водосховище декілька разів спускалось, в останнє повністю спустили воду навесні 1989 р., тоді у межах існуючого водосховища, неподалік греблі, була виявлена карстова воронка діаметром 25 м і глибиною 9 м). І тільки у 1999 р., після здійснених ремонтних робіт на водопідпірній греблі та проведення тампонажу (заповнювання водонепроникним матеріалом (тампоном) пустот, тріщин тощо в гірських породах, щоб запобігти просочуванню води ) карстових пустот, водосховище було наповнено водою. Сьогодні «Хрінницьке море»  є улюбленим місцем для відпочинку волинян та виконує комплексну функцію  — енергетика, водопостачання, боротьба з повенями, рекреація, рибогосподарська діяльність.

Хрінницька ГЕС введена в експлуатацію у 1959 р. проектною потужністю 900 кВт для забезпечення електрикою навколишніх населених пунктів. Неодноразово ставала на ремонт. Бетонна руслова гребля довжиною 39 м та висотою 12 м має 8 водоскидних отворів (з них 2 аварійно-ремонтні, розміром 5×6 м).

Карты реки Стырь для водного туризма

Карта реки Стырь от истока до границы с БеларусьюКарта реки Стырь от истока  до границы с Беларусью

Скачать «Карты рек для водного туризма: Днепр, Десна, Днестр, Южный Буг и др.»  бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Річка Стир — права притока Прип'яті (басейн Дніпра), бере початок на північних схилах Подільської височини, на висоті 257 м н. р. м., із численних джерел, що виходять на поверхню у заболоченій балці за 0,5 км від с. Пониква Бродівського району Львівської області.

Свої води Стир несе по території Львівської, Волинської, Рівненської областей України. Гирло, та пригирлова ділянка річки протяжністю до 75 км, знаходиться на території Брєстської області Білорусі (неподалік м. Зарічне, за 8 км до кордону з республікою Білорусь, біля гирла р. Стубла, Стир розгалужується на 2 рукави. Лівий рукав - р. Простир, довжиною 18 км, через яку проходить близько 85% стоку, це потужна ріка, з поглибленим в цілях судноплавства руслом, із швидкостями течії більше 1 м/с, що є правою притокою р. Прип’ять і впадає в неї нижче с. Хойно на висоті 136,5 м над рівнем моря. На правий рукав - власне р. Стир (75 км) з повільною течією та заболоченими берегами, припадає 15% стоку).

Довжина - 483 км. Середньорічний стік - 45 м³/сек. Норма стоку р. Стир по г/п Млинок становить 43 м/с. При цьому, в окремі роки спостерігається зменшення стоку з півдня на північ, що характерно для Поліської карстової області, у якій і розташована значна частина басейну р. Стир. Стік води впродовж року є нерівномірним, найповноводніша річка Стир весною -50 - 70 % стоку, влітку - 10 - 15 %, осінь - зима - 15 - 30 % річкового стоку.

Площа басейну 13 130 км², меридіональна протяжність - понад 300 км, у широтному напрямку - до 42 км. Загальне простягання з південного-заходу на північний-схід відображає загальний похил поверхні басейну річки. Верхів’я річки формується на північних схилах Подільської височини, середня течія - Малого Полісся та Волинської височини, а пониззя - Поліської низовини.

Верхня частина басейну являє собою піднесену пагорбисту рівнину, розчленовану глибоко врізаними (50—100 м) річковими долинами й густою мережею ярів і балок.

Середня частина басейну має горбисто-гривистий рельєф. Дюни й піщані підйоми утворюють гряди, які є вододілами річок.

Нижня частина басейну значно заболочена й відрізняється низинним плоским рельєфом з окремими гривами, рідкими балками.

Замерзання річки починається зазвичай наприкінці листопада — початку грудня. Льодостав встановлюється в грудні, іноді на початку січня або навіть у лютому. Скресання відбувається в середині березня, йому передує поява вимоїн. Весняний льодохід буває майже щорічно; він триває від 2—3 до 10 днів, супроводжуючись короткочасними заторами криги біля мостів і на поворотах річки. Наприкінці березня — початку квітня річка повністю очищається від криги.

Сучасна гідрографія басейну р. Стир - це звивисті, спокійні, з зарослим руслом річки та безліч прямих меліоративних каналів, спрямлених річок, а також різних водойм природного та штучного походження й боліт. У басейні р. Стир, розташованому на території Україні, протікає 581 постійний водний потік, з них 525 - це річки завдовжки менше 10 км, що складають 91 % від загальної кількості річок басейну  (сумарна довжина малих річок становить 2936 км, у тому числі довжиною менше 10 км - 1684 км).

Основними притоками р. Стир є: Радоставка (л), Болдурка (п), Слонівка (п),  Пляшівка (п), Липа (л),  Іква (п), Серна(л),  Конопелька (п), Кормин (п), Річиця (л), Стубла (п); інші притоки: ліві - Судилівка, Чорногузка, Лютиця, Окінка, Жидувка, Омеляник; праві - Любка, Рудка, Рів, Сапалаївка.

Постійно діючі гідропости на річці Стир:  (г/п Щуровичі, г/п Луцьк, г/п Колки, г/п Млинок).

Масовими видами в іхтіофауні річки є плітка, краснопірка, верховодка, плоскирка, окунь звичайний. Численними є щука, лин, лящ, карась сріблястий, в'юн, сом, йорж звичайний.

 

Карта реки Гнилопять – от истока до устья (Житомирское вдхр.)

Карта реки Гнилопять - от истока до устья (Житомирское вдхр.)Скачать «Карта реки Гнилопять: Великая Степь (исток) – Кумановка – Мшанец – Махновка (Комсомольское) – Медведевка – пгт Бродецкое – Жежелев – Хажин (Житом.обл.) – Быстрик – г.Бердичев – Скраглевка – Райки – Швайковка – Слободище – Сосновка – Рудня-Городище - Троянов – Зализня –  Головенка – устье (Житомирское вдхр.)» 

Скачать «Карты рек для водного туризма: Днепр, Десна, Днестр, Южный Буг и др.»  бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Річка Гнилоп’ять – права притока р.Тетерів (басейн Дніпра). Витік річки знаходиться біля села Велика Степ у Козятинському районі Вінницької області. Тече переважно в північому напрямку та впадає у Відсічне (Житомирське) водосховище на р.Тетерів за 4 км на південний захід від м.Житомир.

Свій 99-ти кілометровий шлях вона долає серед красот гнейсових та гранітних оголень. Долина у верхів’ї заболочена, ширина до 3 км, глибина до 30 м. Річище звивисте, ширина до 20 м. Похил річки 1,1 м/км. Стік зарегульовано водосховищами і ставками. Воду використовують для побутових і техічних потреб.

Площа басейну 1312 км кв. Має п’ять лівих головних приток: П'ятка, Гнилоп'ятка, Глибока Долина, Терехівка і Вовчиця; інші притоки - Гриньківка, Руда Кам'янка (ліві); Безіменна, Безіменна, П'ятигірка, Бобрик, Писарівчина, Гнилуха, Троянівка, Пікаліївка (праві).

На річці розташовано два крупних поселення – смт Бродецьке та м. Бердичів, інші - населені пункти сільського типу: Куманівка, Мшанець, Махнівка (Комсомольське), Медведівка, Жежелів, Хажин, Бистрик, Скраглівка, Райки, Швайківка, Слободище, Соснівка,  Рудня-Городище, Троянів, Залізня,  Головенка.

Незважаючи на назву, Гнилоп'ять дуже мальовнича і багата на місцеві пам'ятки - тут і давньослов'янське городище, і монастир кармелітів в Бердичеві, і водяні млини, і старовинні храми, і навіть є рукотворний водоспад «Вчелька» в урочищі Шумськ (розташований на території Житомирського військового полігону).

Гнилоп'ять є улюбленим місцем рибалок, тут водиться риба великих розмірів: короп, карась, щука, судак, окунь, плотва, лин, а також річкою проводять сплави любителі водних подорожей.

Подорож річкою Гнилоп'ять. Початок Гнилоп'ять бере зі схилів Придніпровської височини біля с.Велика Степ (Вінницька обл.) і тече невеликим струмком у північному напрямку, долина річки тут заболочена та не широка. На ділянці в 17 км від витоку до селища Бродецьке русло річки перегороджує десяток гребель та створено ряд водосховищ: Мшанецьке, Махнівське, Бродецьке, і далі – Жежелівське та Хажинське.

Землі Хажинської сільради – це вже територія Житомирської області. За греблею в с.Хажин ширина річки збільується від 5 до 10 м, дно в’язке, глибина до 2 м, швидкість течії повільна.

Далі до м.Бердичів річка тече в заболочених, порослих  очеретом берегах. У с.Бистрик чергова гребля та вже більше водосховище шириною 400-450 м. За селом проглядуються околиці райцентру та води річки входять в наступне Бердичівське водосховище.

Подорож річкою Гнилоп'ятьСтародавнє місто Бердичів зі своїми архітектурними пам'ятками є значним транспортним вузлом Житомирщини та зручним місцем для початку водного походу по Гнилоп'яті до р.Тетерів (65 км) і далі до Дніпра.

Бердичів - Соснівка (31 км). Головна визначна пам'ятка Бердичева - монастир Кармелітів босих (XVIII ст.), а щоб ефектно пройти на байдарці під його стінами, краще стартувати на водосховищі. Після греблі, за межами міста, річка неширока, береги поросші очеретом. Минувши залізничний і далі автомобільний мости, через 1 км річка входять до Скраглівського водосховища, яке вражає суворим рівнинним пейзажем.

Карта реки Гуйва – от истока до устья (Житомирское вдхр.)

Карта реки Гуйва - от истока до устья (Житомирское вдхр.)Скачать «Карта реки Гуйва: г.Казатин (исток) – Иванковцы – Вернигород – Селище – Кашперовка (Винн. обл.) – Малая Пятигорка (Житом. обл.) – Камени – Городковка – г.Андрушевка – Старая Котельня – Волосов – Иванков – Лещин – Лука – Млинище – Пески – Скоморохи – Пряжев устье (р.Тетерев)» 

Скачать «Карты рек для водного туризма: Днепр, Десна, Днестр, Южный Буг и др.»  бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Гуйва – річка у Козятинському районі Вінницької області та Андрушівському районі Житомирської області, права притока Тетерева (басейн Дніпра). Довжина 97 км, площа басейну 1505 км2.

Річка має витік у с.Садки (Вісник Київського НУ ім.Т.Шевченка, канд. геогр. наук П. Лозовіцький, 2018) в Козятинському районі. Тече спочатку на північний схід, у середній течії на північ, у нижній течії (від м. Андрушівки) – на північний захід, – несе свої води до річки Тетерів через Андрушівський та Житомирські райони. Впадає до Тетерева навпроти південно-західної околиці Житомира. (Примітка. На топографічній карті простежується, що витік Гуйви в м.Козятин).

Долина переважно V-подібна, ширина до 2 км, глибина до 30 м. Заплава у верхів’ї подекуди заболочена. Річище завширшки до 20 м, завглибшки до 1,2 м. Похил річки 0,96 м/км. Живлення мішане, переважно дощове. Льодостав триває від середини грудня до березня. Стік річки зарегульовано ставками. На Гуйві у ХХ столітті збудовано три водосховища – Андрушівське, Ліщинське, Млинищанське. Воду використовують для технічних і побутових потреб. На берегах річки стоїть місто Андрушівка (районний центр однойменного району Житомирщи, розташоване на лівому березі р.Гуйва, за 47 км від обласного центру. В межах міста побудовано греблю та створено Андрушівське водосховище, на лівому березі якого знаходиться більша частина міста, по правому – великий лісовий масив. Перша згадка про поселення датується під 1683 р., у XVII ст. село було власністю польських магнатів Бержинських.  У 1975 р.  селищу надано статус міста. В наш час населення міста складає 8 595 осіб (на 01.01.2019). Окрасою міста є парк і палац родини Терещенків в самому центрі міста над ставом. Андрушівський парк - пам’ятка садово-паркової архітектури місцевого значення (площа в 9,4 га).