Визначення дирекційних кутів і азимутів

підручник Військова топографіяСкачать «Військова топографія» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

У сиву давнину, коли ще не було компаса, людство орієнтувалося за небесними світилами. Сторони горизонту визначали за сходом Сонця, тобто напрямок на схід вважали за основний напрямок, звідки, власне, і виникло орієнтування – „орієнс”, що у перекладі з латинської означає „схід”. Тільки починаючи з XV ст. основною стороною горизонту стали вважати напрямок на північ.

В кожній точці місцевості можна провести три напрями на північ:

  • істинний (географічний) меридіан покаже на північний географічний полюс;
  • магнітний меридіан покаже на північний магнітний полюс;
  • вертикальна лінія кілометрової сітки на північний географічний полюс за осьовим меридіаном зони.

Істинний меридіан (рис. 8.13а) лінія перетину поверхні Землі площиною, проведеною через дану точку і земну вісь.

Магнітний меридіан (рис. 8.13б) напрям силових ліній магнітного поля Землі в даній точці показує стрілка компаса.

Полярні та біполярні координати

підручник Військова топографіяСкачать «Військова топографія» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Полярні та біполярні координати називають місцевими координатами і застосовують у бойовій практиці для визначення точок місцевості відносно інших точок на невеличких ділянках місцевості при цілеуказанні, визначенні цілей, орієнтирів, складанні схем місцевості тощо. Система полярних та біполярних координат має зв’язок із системами прямокутних і географічних координат.

Полярні координати дозволяють вирішити задачу визначення координат точок відносно початкової точки, яку приймають за полюс будь-яка точка стояння (спостережний пункт, вогнева позиція, вихідний пункт руху тощо). Положення точки (цілі) визначається кутом напряму Q (кутом положення) на точку, який вимірюється за ходом годинникової стрілки від полярної осі і відстанню (дистанцією) D від полюса Р до заданої точки Ц (рис. 8.10).

Біполярні координати це дві лінійні або дві кутові величини, які визначають місцезнаходження точки (цілі) відносно двох вихідних точок полюсів Р1 і Р2. Вісь Р1Р2 називають базисом. Лінійні

Додаткова координатна сітка на стику сусідніх зон

підручник Військова топографіяСкачать «Військова топографія» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Через те, що вертикальні кілометрові лінії кожної зони паралельні до осьового меридіана своєї зони, а при склеюванні карт осьові меридіани сусідніх зон непаралельні, то при змиканні сіток при склейці карт суміжних зон лінії однієї з них розмістяться під кутом до іншої (рис. 8.8).

Внаслідок цього при роботі з картами, які знаходяться на стику двох суміжних зон можуть виникнути складнощі з використанням кілометрових сіток, бо вони будуть відноситись до різних осей координат, які розташовані в сусідніх зонах.

Взаємне розміщення кілометрових ліній на стику сусідніх зон8.8. Взаємне розміщення кілометрових ліній на стику сусідніх зон

Для цього в кожній зоні на всіх аркушах карт, розташованих на схід і захід від краю зони,

Сутність системи плоских прямокутних координат

підручник Військова топографіяСкачать «Військова топографія» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Плоскі прямокутні координати це лінійні величини, що визначають відносне положення точки на площині. Топографічні карти складають у рівнокутній поперечно-циліндричній проекції Гаусса, за якою земна поверхня проектується на циліндр по шестиградусним зонам. При  розгортанні зон у площину проекція Гаусса задає в кожній зоні систему плоских прямокутних координат, де за вісь абсцис (Х) прийнята вертикальна лінія (лінія осьового меридіана зони), а за вісь ординат (Y) горизонтальна лінія (лінія екватора). Таким чином, кожна зона матиме свої осі та початок координат, тобто свою окрему систему координат.

При цьому необхідно відзначити, що система плоских прямокутних координат на топографічних картах (у проекції Гаусса) дещо відрізняється від декартових координат на площині, які прийнято у математиці.

Справа у тому, що карта орієнтується, зазвичай по компасу від північного напряму магнітного меридіана з відліком кутів за ходом годинникової стрілки, а в математиці від горизонтального

Визначення координат за топографічною картою

підручник Військова топографіяСкачать «Військова топографія» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Системи координат, що застосовуються у військовій топографії

Система координат – це сукупність ліній і площин, орієнтованих певним чином у просторі, відносно яких визначається положення об’єктів (цілей). Лінії, що прийняті за початкові, служать осями координат, а площини – координатними площинами.

Координатами називаються кутові чи лінійні величини, якими визначають положення точок у тій чи іншій системі координат. Існує багато систем координат у різних галузях науки, техніки та у військовій справі, проте всі вони поділяються на дві основні групи – просторові та плоскі координати.

До просторових координат відносяться географічні (астрономічні, геодезичні), геоцентричні та зоряні, а до плоских координат відносяться плоскі прямокутні, полярні та біполярні координати. У кожному конкретному випадку застосовуються системи координат, які найкращим чином відповідають вимогам щодо визначення положення об’єктів на площині чи у просторі.

Визначення за картою взаємовидимості між точками

Військова топографіяСкачать «Військова топографія» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

За картою наявність видимості між точками найчастіше доводиться визначати при виборі вогневих позицій, місць для командно-спостережних пунктів, при вивченні умов прохідності і потайного підходу до переднього краю оборони противника.

На рівнинній місцевості перешкодами є, як правило, місцеві предмети (населені пункти, рослинність тощо), а на горбистій і в гірській місцевості хребти, горби та інші форми рельєфу у сполученні з місцевими предметами.

Визначення за картою взаємовидимості між точками виконують співставленням висот точок, побудовою трикутника і побудовою вертикального профілю місцевості.

Співставлення висот точок спосіб, що здається простим, але вимагає певних навичок у просторовому сприйнятті карти. У напрямку, за яким необхідно визначити видимість, розглядають за картою рельєф місцевості і встановлюють, які нерівності рельєфу та місцеві предмети можуть заважати видимості.

Визначення за картою висот і взаємоперевищення точок

Військова топографіяСкачать «Військова топографія» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

На топографічних картах висоти точок місцевості (об’єктів, цілей) над рівнем моря (абсолютні висоти) визначають за допомогою підписаних на карті позначок горизонталей, об’єктів місцевості та прийнятої на карті висоти перерізу рельєфу.

Абсолютною висотою називають відстань по вертикалі від будь-якої точки на поверхні Землі до середнього рівня поверхні моря (рівневої поверхні). Відлік висот на топографічних картах ведеться від нуля Кронштадтського футштоку середнього рівня Балтійського моря.

Підписи абсолютних висот на карті називаються позначками, а у випадку, коли підписана вершина гори висотами. Підписи висот рівнів води називають урізами води. Таких позначок і характерних точок місцевості на топографічних картах надається від 10 до 15 на 1 дм2 карти. Крім того, на великомасштабних картах виділяють 3-4 командних висоти.

Командна висота височина (не обов’язково найвища), але з якої відкривається найкращий огляд навколишньої місцевості з великою дальністю і широким сектором огляду. Власні назви таких висот підписують на карті більшим шрифтом і цифрами, ніж інші висоти.

Відносна висота різниця абсолютних висот (позначок).

Для визначення позначок (висот) точок місцевості та перевищень на топографічній карті є всі відомості, а саме:

  • відлік висот ведеться від середнього рівня Балтійського моря;
  • для полегшення відліку на карті вказані позначки (висоти) деяких точок і горизонталей;
  • основні (суцільні) горизонталі проводяться через висоту перерізу;
  • дві суміжні горизонталі на одному схилі будуть відрізнятися по висоті на висоту перерізу.

При визначенні висот точок (об’єктів, цілей) можливі дві ситуації:

  • Якщо відома висота точки, то позначкою горизонталі буде число, кратне висоті перерізу. На рис. 6.11а горизонталь нижче позначки 167,5, отже, позначкою горизонталі буде найближча знизу до 167,5 ціла цифра, кратна висоті перерізу рельєфу.
  • Позначка точки між горизонталями визначається інтерполюванням позначок горизонталей (рис. 6.11б). 

Визначення висоти позначок6.11. Визначення висоти позначок: а) горизонталі; б) точки.

При визначенні перевищень можливі такі ситуації:

  • Якщо точки знаходяться на одній горизонталі перевищення дорівнює нулю.
  • Якщо позначки об’єктів підписані (визначені) на карті перевищення дорівнює різниці позначок.
  • При визначенні перевищень точок (об’єктів, цілей) на одному схилі необхідно висоту перерізу рельєфу помножити на кількість горизонталей між цими точками.
  • Якщо точки знаходяться на значній відстані одна від одної необхідно визначити висоти точок і взяти їх різницю.

Помилка визначення позначок і перевищень не повинна перевищувати половини висоти перерізу рельєфу відповідного масштабу карти, а при знаходженні точки між основною і додатковою горизонталями чверті висоти перерізу рельєфу.