Київська область – Поліський район

Поліський районСкачать «Топографические карты масштаба 1:100 000: №37 - Полесское и №50 - Малин»

Скачать «Карты областей и городов Украины» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем  архиве карт

Поліський район розташований у північно-західній частині Київської області. Утворений 5 жовтня 1923 р.

Площа - 1,288 тис. кв. км.

По території району протікають річки - Бобер, Вересня, Грезля, Ілля, Радина, Уж. Найбільші - річка Уж, впадає у р. Прип'ять, яка впадає в р. Дніпро.

Межує з Іванківським районом Київської області, Житомирською областю України та Республікою Білорусь.

Адміністративно-територіальні одиниці: селищ міського типу - 1, сіл - 29.

Кількість населення (на 01.01.2019) – 5622 особи.

Адміністративний центр району - селище міського типу Красятичі (629 жит.).

Поліський районУперше в історії території Поліського району згадуються в літописі 1274 р. і за писемними історичними джерелами, господарське освоєння його відбувалося останнього тисячоліття.

З моменту утворення району його центром було містечко Хабне, яке в архівних документах (Акти історії західної Росії, том І) вперше згадується у 1415 р.

Під час литовського панування належало до Овруцького повіту. З 1793 р. містечко Хабне увійшло до складу Радомишльського повіту Київської губернії.

У 1900 р. в Хабному налічувалось 423 двори, проживало 1715 осіб, у містечку працювали 2 винокурних, 3 цегельних заводи, 8 кузень, паровий млин.

Після Жовтневої революції у середині лютого 1918 р. в Хабному створено ревком, який конфіскував у поміщика землю та інше майно і роздав його незаможним селянам. 1918 р. радянська влада була перервана німецькою окупацією. У 1920 р. на короткий час Хабне було захоплено білополяками.

У зв'язку з проведенням адміністративної реформи Хабне з 1923 р. стало центром однойменного району.

Перший колгосп у Хабному був заснований у 1929 р., в а 1930-1931 рр. - ще три колективних господарства. Початок 30-х років - це період масової колективізації. Потім стався Голодомор 1932-1933 рр.

У 1934 р. Хабне було перейменоване на Кагановичі Перші. За роки довоєнних п'ятирічок у Хабному збудовано деревообробну фабрику, маслозавод. Продукцію випускали цегельний завод та промартілі.

1938 року Хабне віднесено до категорії селищ міського типу. Вже на той час на колгоспних ланах району працювали 57 тракторів і 61 автомашина.

Віроломний напад фашистських загарбників 22 червня 1941 р. на Радянський Союз перервав мирну працю поліщуків. 23 серпня 1941 р. фашисти захопили Хабне. З перших днів окупації в районі діяв підпільний райком партії. У селищі діяла патріотична підпільна група, якою керував лікар комуніст Опанас Петрович Сірош. У 1941-1943 рр. у лісах Поліського району діяли партизанські групи та Розважівський партизанський загін. Весною 1943 р. прибуло партизанське з'єднання С.А. Ковпака. 15 листопада 1943 р. підрозділи 143-ї стрілецької дивізії 12-ї армії 1-го Українського фронту та 336-ї стрілецької дивізії визволили район. Усього за час окупації району німці розстріляли більше тисячі мирних жителів. За неповними даними німці вивезли на роботи до Німеччини близько 4 тисяч мешканців Хабного і навколишніх сіл. Майже з 10 тис. осіб району воювали на різних фронтах Великої Вітчизняної війни, 4338 з них загинули в боях з ворогом і пропали безвісти. 3281 учасника війни нагороджено орденами і медалями. Чотирьох з них удостоєно звання Героя Радянського Союзу.

Завдяки самовідданій праці трудящих у 1944 р. почала випускати продукцію меблева фабрика, запрацювали цегельний завод і промартілі, відбудовувалися МТС і маслозавод. У районі відновили роботу центральна районна лікарня, загальноосвітні школи, клуби, бібліотеки.

1 листопада 1957 р. Указом Президії Верховної Ради Української РСР Кагановицький район був перейменований у Поліський район, а його районний центр селище міського типу Кагановичі Перші - на селище міського типу Поліське.

Аварія на ЧАЕС 1986 р. внесла свої корективи в життєдіяльність району. 28 тисяч населення з 31 населеного пункту, в тому числі з смт Поліське, були повністю відселені, територія вказаних населених пунктів передана у підпорядкування адміністрації та адміністративний центр Поліського району Київської області перенесено в с. Красятичі. Від цього часу виробничі потужності промислових підприємств, частина колгоспів евакуйовані з району, льонарство та хмелярство ліквідовані як галузі. В наступні роки, у зв'язку з особливостями проживання в умовах посиленого радіологічного контролю, всі населені пункти району були газифіковані, більшість з них оснащені системами централізованого водопостачання, основна частина доріг отримали асфальтове покриття, збудовані нові школи та інші об'єкти в населених пунктах, які залишилися.

За роки незалежності України в районі спостерігається подальше скорочення сільськогосподарського виробництва та демографічний спад. Але район продовжує своє буття: державне управління здійснюють райдержадміністрація, районна рада, діють одна селищна та 13 сільських рад, заклади культури, бібліотеки, дев'ять шкіл та дитячих садків, районна лікарня та 26 фельдшерських пунктів, районна аптека, два лісогосподарських підприємства та дев'ять сільськогосподарських виробників, приватні підприємці, інші установи та організації.

Відсутність промислових підприємств та інтенсивного ведення сільськогосподарського виробництва із застосуванням хімічних добрив та пестицидів впродовж двох десятиліть створили в районі умови для відновлення первозданного природного середовища, що відобразилося в збільшенні кількості людей, які обирають території Поліського району своїм місцем постійного проживання та розміщенням для своїх дачних володінь.

Наразі керівництвом району за вагомої підтримки Київської обласної державної адміністрації проводиться активна робота із залучення інвестицій у сільськогосподарську галузь, що є основним напрямом відродження Поліського краю - частини Київського полісся.

Красятичі - селище міського типу, районний центр, розташоване за 100 км від обласного центру м. Київ. Найближча залізнична станція - Вільча, за 50 км.

Площа населеного пункту - 70 га.

Населення - 645 осіб.

Кількість дворів - 259.

День селища - 9 жовтня.

Селище віднесено до IV зони посиленого радіоекологічного контролю.

До складу красятицької селищної ради входять села Дубова-1, Міхлівщина, Чапаєво.

Красятичі. Меморіальний комплекс відселеним сілам

Красятичі. Меморіальний комплекс відселеним сілам

За легендами і переказами, у давні часи сучасне селище Красятичі називалося Красне місто. Теперішня назва утворилася, коли землями володів поміщик Крестинський. Від його ім’я й було названо с. Красятичі.

Селище розташовується на правому березі р. Вересня, яка впадає в р. Уж. Кругом села - мішані ліси.

Після реформи 1861 р. багатьма землями тут заволодів поміщик Ярошевич. За часів його панування в Красятичах було збудовано церкву, почала працювати церковнопарафіяльна школа, в якій навчалися багатії, дівчата та жінки взагалі не вчилися.

У 1896 р. Красятичі стають волосним центром. Волосним старшиною був заможний селянин із с. Володарка на прізвище Блішун, який прослужив волосним старшиною 25 років.

У 1897 р. поміщиком Гребенем та генералом Редзевичем споруджено винокурний завод, на якому виробляли спирт і горілку. На заводі працювало понад 100 робітників, для них спеціально були побудовані бараки. Заробітна плата була маленькою, а умови праці важкими. Місцеві ж селяни працювали на поміщицьких землях.

Крім винокурні, в Красятичах діяли водяні млини.

За часів панування Ярошевича кріпаки здебільшого жили в маленьких хуторах (на 3-4 хати) і поміщик здійснював неодноразові спроби переселити хуторян в одне село.

У селі мешкали заможні селяни, яким поміщик наділяв по 20 десятин землі, середняки, які обробляли землю виключно вручну і мали по 10 десятин, та безземельні селяни (таких було найбільше), які працювали лише на поміщика.

Активну участь у революційних подіях 1905-1907 рр. брав Олексій Савич Прокопенко - колишній матрос 2-ї статті, учасник Цусімської битви. Він був засуджений на довічну каторгу і повернувся в село лише у 1917 р.

  У 1918 р. в Красятичах було обрано сільську раду, першим головою якої став Володимир Романович Залозний. Через місяць новим головою сільської ради обрано Скорохода. З 1922 р. по 1930 р. її головою працював Наум Мусійович Лишко. У 1930-1932 рр. - Варвара Микитівна Лук'янцева.

У 1918 р. збудовано нову церкву, яку було зруйновано в 1970-х роках.

У 1924 р. в селі створено комнезам. Головував у ньому до 1926 р. Михайло Михайлович Михайлов. Члени комнезаму мали громадське земельне угіддя, яке обробляли спільно.

Наприкінці 1929 р. в Красятичах почалася колективізація. У результаті на хуторі (де нині с. Чапаєво) була утворена сільгоспартіль "Вільна праця", в яку об'єднали 50 одноосібних селянських господарств. Головою був обраний Лукаш Денисович Липець. У тому ж році організовано другий колгосп - "Червоноармієць", який об’єднав 37 господарств. Очолив колгосп Іван Артемович Євтушенко.

У 1932 р. два колгоспи було об'єднано в один.

У 1935 р. колгосп "Червоноармієць" роз'єднано на три самостійні артілі. У "Червоноармійці" головував Гаврило Денисович Липець, ім. Чапаева - Филимон Іванович Давидюк, ім. Щорса - Сергій Олександрович Гук. У трьох колгоспах с. Красятичі налічувалось 6 рільничих бригад та хмельова та садово-городня бригади. Кожна поділялася на 4 ланки. Передовими бригадирами були Давид Розман, Гнат Прибора, Федір Олександрович Ревенчук, Максим Іванович Мишко, Омелько Томченко. Марія Мишко, Павлина Аврамчук, Текля Іванівна Марченко, Марія Василівна Грищенко - перші як передові ланкові відвідали Всесоюзну ВДНГ в Москві.

У 1935 р. на території села була організована МТС. Тут готували трактористів та інших спеціалістів. На курси трактористів вступали не тільки чоловіки, а й жінки - Раїса Саківна Залозна, Ганна Яківна Мишко та ін.

До Великої Вітчизняної війни у Красятичах працювали лікарня, аптека, крамниця, розпочалось будівництво шосейної дороги до Києва.

У серпні 1941 р. Красятичі окупували фашистсько-німецькі війська. Старостою і писарем став Микола Кирилович Корольчук.

За три роки окупації на примусові роботи до Німеччини було відправлено 150 юнаків та дівчат.

3 листопада 1943 р. війська Червоної армії визволили село. На фронтах Великої Вітчизняної війни загинуло 137 односельців.

Після війни чоловіки та молодь, які повернулися з фронтів та Німеччини, разом із селянами почали відбудовувати господарство.

У 1953 р. три колгоспи об'єдналися в одну артіль ім. Щорса. У 1956 р. колгосп ім. Щорса об'єднався з колгоспом ім. Петровського с. Володарка. У 1960 р. артіль об'єдналася з артілями сіл Городещино та Міхлівщини в одну сільськогосподарську артіль ім. 40-річчя Жовтня.

У селі був дитячий садочок. Крім того, діяла новозбудована свиноферма.

Красятичі за роки незалежності

З 1998 р. Красятичі є районним центром Поліського району.

У 1999 р. введено в дію Центральну районну лікарню, два двоквартирні котеджі, 18-квартирний житловий будинок, побудовано та відкрито районний меморіал Слави загиблим землякам.

У 2000 р. до 14-ї річниці Чорнобильської катастрофи відкрито Меморіальний комплекс пам'яті відселеним селам, обеліскам та братським могилам, залишеним у зоні відселення.

У 2001 р. відкрито Парк відпочинку.

У 2006 р. згідно з рішенням Київської обласної ради с. Красятичі віднесено до категорії селищ міського типу.

Дубова-1 - село, входить до складу Красятицької селищної ради.

Розташоване за 10 км від смт Красятичі.

Площа населеного пункту - 60 га.

Населення - 116 особи.

Кількість дворів - 46.

День села - 9 жовтня.

Село віднесено до IV зони посиленого радіоекологічного контролю.

Міхлівщина - село, входить до складу Красятицької селищної ради.

Розташоване за 3 км від смт Красятичі.

Площа населеного пункту - 80 га.

Населення - 25 особи.

Кількість дворів - 16.

День села - 9 жовтня.

Село віднесено до IV зони посиленого радіоекологічного контролю.

Чапаєво - село, входить до складу Красятицької селищної ради.

Розташоване за 4 км від смт Красятичі.

Площа населеного пункту - 40 га.

Населення - 11 особи.

Кількість дворів - 7.

День села - 9 жовтня.

Село віднесено до IV зони посиленого радіоекологічного контролю.

Нині на території Красятицької сільської ради діють Красятицьке НВО "ЗОШ І-ІІІ ступенів - ДНЗ", Будинок культури, бібліотека, Поліська центральна районна лікарня, аптека, ФП (с. Дубова), ОДХ "Школярик", Красятицьке СТ, Поліська ФЕГГ, Управління водного господарства, поштове відділення.

Усі населені пункти газифіковані, забезпечені центральним водопостачанням.