Гідрографічна мережа – гірська та рівнинна ріка

Військова топографіяСкачать «Військова топографія» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

За рельєфом місцевості ріки поділяються на гірські та рівнинні.

Гірські ріки течуть глибокими долинами з вузьким дном і стрімкими та обривистими берегами; падіння води досягає декілька метрів на 1 км, течія бурхлива, зі швидкістю до 7 м/с; дно тверде, як правило, кам’янисте з великою кількістю порогів і водоспадів (рис.1.18).

Типовими гірськими ріками в Українських Карпатах є Дністер, Тиса і Прут у їх верхній течії, а на північних схилах Кримських гір – Салгир, Біюк-Карасу та інші.

Рівнинні ріки (рис.1.19) протікають широкими долинами зі звивистим руслом, похилими берегами та спокійною течією (0,1-1,5 м/с); падіння води складає декілька сантиметрів на 1 км; дно тверде (піщане) або в’язке (намул).

    Гірська ріка                                        Рис.1.18. Гірська ріка                           Рис.1.19. Рівнинна ріка

Типовою рівнинною рікою з повільною і спокійною течією є Дніпро –  найбільша на території України ріка зі звивистим річищем, що має багато рукавів, перекатів, островів, проток і мілин. Ширина північної частини Дніпра на території України (без водосховищ) – 90-700 м, від Києва до Дніпропетровська – 300-1500 м, нижче від Херсона Дніпро розділяється на рукави і багатьма гирлами впадає в Дніпровський лиман. Ширина річкової долини досягає 18 км, ширина заплави – до 12 км; переважна швидкість течії ріки – 0,4-1,2 м/с, середня глибина – 3-7 м, дно піщане. Навігація на Дніпрі триває від 240 діб на півночі до 285 діб на півдні.

Правий берег ріки високий, здебільшого близько підходить до річища, стрімкий, подекуди вкритий лісом. Відносні висоти правого берега сягають 50-100 м. Берег порізаний глибокими ярами, що виходять до Дніпра. Підвищеннями правого берега є так звані Київські та Канівські гори. Місцями між стрімким правим берегом і береговою лінією Дніпра простягається вузька рівнинна низовина. Лівий берег Дніпра низький, прилеглі ділянки рівнинні, які займають великі площі; плоскі рівнинні долини шириною до 15 км і більше, а берег здебільшого мало підвищується над водою. На схід від Запоріжжя прибережна долина Дніпра дуже звужена. На лівому березі є окремі підвищення висотою від 140 до 160 м.

Крім рік і водосховищ, важливе значення для характеристики фізико-географічних особливостей території мають такі об’єкти гідрографії як озера, канали, лимани, морські затоки і протоки. Більшість з них знаходяться на півдні країни і пов’язані з Чорним та Азовським морями. Так, наприклад, Дніпровський, Бузький та Дністровський лимани поєднують відповідно Дніпро, Південний Буг і Дністер  з Чорним морем. Каховський канал разом з Утлюцьким лиманом поєднують Дніпро з Азовським морем. Як і Каховський, найбільший в Україні Північнокримський канал (шириною до 115 м і глибиною до 6 м) cпоруджений для подачі води з Дніпра у посушливі степові райони півдня країни з метою зрошування земель і водопостачання населених пунктів.

Важливе значення має Керченська протока, яка поєднує Чорне море з Азовським. Її довжина близько 41км, ширина від 4,5 км (у північній частині) до 45 км (у південній), глибина 5-13 м (біля берегів – до 2 м). Берегами протоки є Кримський півострів України і Таманський півострів Росії, тому вона була визнана сумісними внутрішніми водами цих країн. Керченська протока – важлива транспортна магістраль між портами Чорного і Азовського морів; діє поромна переправа між портами Керч (Україна) і Тамань (Росія).

На Чорному та Азовському морях і великих ріках, що впадають в них розташовано близько 20 морських і річкових портів, найважливішими з яких є Одеса, Іллічівськ, Севастополь, Феодосія, Керч та інші на Чорному морі, Бердянськ і Маріуполь на Азовському морі, Рені та Ізмаїл на Дунаї, Миколаїв на Південному Бузі та інші. Дніпро налічує 10 річкових портів від Херсона і Каховки до Києва та Чернігова.

На території України близько 20 тисяч озер, з яких 7 тисяч площею більше 10 га, а 40 із них мають площу понад 10 км². Розташовані озера на території країни нерівномірно – найбільше їх у нижній течії Дунаю, на узбережжях Чорного й Азовського морів, Поліссі та в Карпатах. У басейнах Західного Бугу та Прип’яті розташовані Шацькі озера, до складу яких входить понад 30 великих прісноводних водойм. У Карпатських горах більшість озер невеликі, але глибокі. Найбільші озера України – Ялпуг, Кугурлуй і Кагул, які знаходяться у дельті Дунаю. На узбережжі Чорного моря та в Криму є багато солоних озер і лиманів. Багато кримських озер влітку пересихають.

Наповнення (живлення) водою рік, водосховищ, озер та інших водойм може бути дощовими, сніговими, а також підземними ґрунтовими водами. Загалом їх живлення часто буває змішаним, але інколи з перевагою одного з них. Водний режим рівнинних та, особливо, гірських рік також багато в чому залежить від сезонних змін їх живлення. При цьому розрізняють  межень, повінь і паводок.

Межень – найнижчий та найбільш стійкий рівень води в ріках протягом року: влітку –  рівнинних рік, взимку – гірських.

Повінь (рис.1.20) – щорічне сезонне підвищення рівня води відносно довгий період, яке супроводжується збільшенням водного потоку ріки, виходом її з берегів і затопленням заплави ріки. Під час весняної повені проходить 50-80% річного стоку води, а на малих ріках степової місцевості майже весь річний стік. Повінь на ріках рівнинної частини України настає навесні під час танення снігу і триває на малих ріках 10-15 днів, на великих місяць-півтора. Крім весняної, трапляються літні повені, які спричиняють рясні опади (зливи) звичайне явище на гірських ріках Карпат.

На Тисі трапляються зимові повені, спричинені відлигою, принесеною середземноморськими циклонами. Надзвичайно великі повені бувають на Дніпрі вище Києва, які відбуваються внаслідок інтенсивного танення снігу на Прип’яті та Десні. У пригирлових ділянках Дніпра, Дунаю, Дністра та Південного Бугу спостерігаються значні коливання рівнів води, зумовлені вітровими нагонами води з Чорного моря і згонами у Чорне море.

Паводок (рис.1.21) неперіодичне підвищення рівня води на незначний період внаслідок значних опадів, швидкого танення снігу (особливо у їх  поєднанні), або спуску води із водосховищ. Паводки досить часто залежать від погодних умов і відрізняються від повеней тим, що можуть статися практично будь-коли.

  Повінь                                                   Рис.1.20. Повінь                                      Рис.1.21. Паводок 

Паводки упродовж усього року трапляються на ріках у Карпатах,  Прикарпаття і Закарпаття, але найбільш притаманні вони для Тиси, Пруту і Дністра, особливо їх притокам у гірській місцевості. Ці ріки мають неширокі заплави, тому рівень води в них швидко піднімається. На гірських ріках Криму паводки характерні здебільшого навесні та взимку. На ріках рівнинної території України паводки бувають рідше.

З початком морозів на ріках починається утворення льоду, яке, як правило, закінчується льодоставом. Ріки у верхній течії Дністра замерзають в останню декаду листопада і від верхів’їв льодостав посувається вниз за течією. Ріки Передкарпаття замерзають, як правило, у грудні, а Закарпаття на два тижні пізніше.

Малі та середні ріки на півночі України замерзають, як правило, наприкінці листопада, і при цьому на сході території раніше, ніж на заході. У середньому взимку ріки на півночі України вкриті льодом близько 3,5 місяці, а на півдні 2,5 місяці. На гірських ріках стійкий льодовий покрив не утворюється через швидку течію.

На ріках (особливо великих) з метою найкращого їх використання будують гідротехнічні споруди, основними з яких є гідровузли, шлюзи, греблі та дамби.

Гідровузол – група гідротехнічних споруд, які об’єднані за місцем розташування та умовами їх спільного використання і поділяються на енергетичні, воднотранспортні, водозабірні тощо. Найчастіше бувають комплексні, які одночасно виконують декілька водогосподарських функцій.

Шлюз – гідротехнічна споруда на ріках (каналах), що призначена для забезпечення судноплавства. Основними елементами шлюзу є гребля (для підйому води в річці) і шлюзова камера (для пропуску суден).

Гребля – гідротехнічна споруда, яка перегороджує ріку для підняття рівня води з метою зосередження напору в місці споруди, створення водосховища, а також для проїзду транспорту.

Дамба – земляна, зазвичай, споруда, яка будується вздовж берегів рік і призначена для захисту місцевості від повеней та паводків. Висота дамб дещо вища від рівня максимального підйому води в річці.

Таким чином, розглянуті основні характеристики об’єктів гідрографії та гідротехнічних споруд на них визначають їх значний вплив на фізико-географічні, кліматичні, економічні й інші особливості країни.